. Мосаддик, який
23 квітня 1951 р. очолив іранський уряд, здійснив цей акт.
Це викликало бурю протесту в Лондоні. Британський уряд зробив заяву про неприпустимість цього акту. В Перській затоці концентрувався британський флот. На іранській території висадились британські війська, які, відповідно до заяви міністра закордонних справ Герберта Моррісона, мали захищати британських підданих на випадок, якщо іранський уряд не зможе забезпечити «законність і порядок». Розпочати прямі військові дії проти Ірану стримував радянсько-іранський договір від 26 вересня 1921 р., який передбачав радянську військову допомогу Ірану на випадок загрози його національній безпеці.
Відносини між Іраном і Великобританією були досить напруженими. У січні 1952 р. іранський уряд закрив в Ірані всі дев’ять британських консульств, що діяли в країні. А 27 жовтня 1952 р. Іран розірвав з Великобританією дипломатичні відносини
. Становище Великобританії у близькосхідному регіоні загрозливо погіршувалось. «Ми опинились поза Іраном, — згадував Антоні Іден. — Повсюдно на Середньому Сході наш вплив був сильно порушений».
Двосторонній ірансько-британський нафтовий конфлікт набув широкого міжнародного звучання. Радянська преса та пропаганда всього комуністичного блоку підтримувала Мосаддика
і викривала «імперіалістів-грабіжників Ірану». Це вплинуло на позицію США, для яких позбавлення АІНК нафтової монополії об’єктивно було вигідним. Але позиція США визначилась фактором глобального протистояння таборів Схід—Захід: Америка беззастережно стала на бік британського партнера. Коли Мосаддик влітку 1953 р. прибув до США в пошуках політичної та фінансової підтримки, то ні першої, ні другої він там не отримав. А посол США в Тегерані Лой Гендерсон прямо вимагав від Мосаддика, щоб той пішов у відставку.
Перетрубації у зв’язку з націоналізацією АІНК призвели до скорочення видобутку нафти в Ірані і певного зменшення прибутків населення. Цим скористались близькі до шаха сили, щоб здійснити державний переворот: 19 серпня 1953 р. Мосаддик був скинутий і заарештований. Заколотники діяли за сприяння американців. Шах Мохаммед Реза Пех- леві призначив лідера заколотників генерала Загеді головою уряду.
В нафтовій промисловості Ірану відбулись серйозні зміни: на місце АІНК стала нова міжнародна компанія — Міжнародний нафтовий консорціум (МНК), куди входили як британці, так і американці
. Документ був підписаний в Лондоні 10 квітня 1954 р
. В серпні МНК уклав з новим іранським урядом угоду, за якою МНК отримував право видобувати нафту на півдні Ірану та торгувати нею на світових ринках, за що Іран мав щорічно отримувати від МНК 150 млн фунтів стерлінгів. Отже, для Ірану мало що змінилось. Сполучені Штати ж отримали право користуватись значною часткою іранської нафти.
Утворення Багдадського пакту
Американський уряд президента Ейзенхауера, який проголосив доктрину «відкидання комунізму», прискіпливо приглядався до країн
Близького Сходу, невизначених і непередбачених в зовнішньополітичній орієнтації. Занепокоєння американського уряду викликало те, що тривале перебування цих країн під «мандатами», під «опікою» великих капіталістичних держав породжувало в їх націоналістичних колах застережливе ставлення до країн Заходу. В своїх намаганнях здобути цілковиту незалежність вони могли потягтись до Сходу, до СРСР, який не стомлювався проголошувати антиколоніалістичні гасла. Ось чому державний секретар Даллес відразу після призначення на цю посаду здійснив: «ознайомчу поїздку» країнами Близького та Середнього Сходу і Південної Азії. Результати були невтішні: Даллес констатував, що там «з підозрою ставляться до колоніалістських держав та до Сполучених Штатів». А в арабських країнах «не відчувають небезпеки перед радянським комунізмом».
» следующая страница »
1 ... 80 81 82 83 84 8586 87 88 89 90 ... 187