Міжнародна економіка

Промислово розвинуті країни отримують найвідчутніші дивіден­ди від глобалізації. Шляхом торгівлі, інвестицій, доступу до зовнішніх джерел ресурсів глобалізація полегшує заміну мало кваліфікованої ро­бочої сили за рахунок тих чи інших країн. Питома вага такої робочої сили в загальних витратах зростає за рахунок скорочення торгових витрат, страхування рівня зарплати і доходів. Тим самим у цих країнах скорочується податкова база і водночас зростає попит на соціальні га­рантії при падінні можливостей щодо їх забезпечення. Отже, глобалі­зація має значний вплив на індустріально розвинуті країни світу. По- перше, змінюються підходи у розробці і здійсненні торгової, промисло­вої та конкурентної політики. По-друге, зростання внутрішньофірмових трансакцій ускладнює реалізацію економічної і податкової політики. По-третє, уряди стикаються з труднощами електронного управління трансакціями, оскільки зростаючий глобальний ринок неналежним чином пов’язаний з географічною територією. По-четверте, урядам стає важче реалізувати цілі соціального добробуту, оскільки мобільність капіталу зменшує ефективність трудового законодавства і стандарти праці.

Важливим елементом аналізу процесу глобалізації є розгляд її як багаторівневої, ієрархічної системи.

Світовий рівень глобалізації визначається зростаючою економіч­ною взаємозалежністю країн і регіонів, переплетенням їхніх госпо­дарських комплексів та економічних систем. Глобалізація на рівні ок­ремої країни має своїми вимірами такі показники:

•         відкритість економіки;

•                     частка зовнішньоторговельного обігу чи експорту у валовому внутрішньому продукті;

•         обсяг зарубіжних інвестиційних потоків;

•         міжнародні платежі та ін.

Галузеве зростання глобалізації виразно ілюструється співвідно­шенням обсягів зустрічної внутрішньогалузевої торгівлі до світового виробництва галузі, відповідним показником у сфері інвестицій, а та­кож коефіцієнтом спеціалізації галузі, розрахованим за співвідношен­ням національних та міжнародних експортних квот галузі. Нарешті, глобалізація на рівні компаній залежить від того, наскільки вона ди- версифікувала свої надходження та розмістила свої активи в різних країнах з метою збільшення експорту товарів і послуг, і використання місцевих переваг, пов’язаних з ширшим доступом до природних ре­сурсів та відносно дешевої робочої сили. Міра глобалізації компанії не в останню чергу залежить від таких показників, як міжнародне розмі­щення надходжень від продажів та головних активів, внутрішньофір- мова торгівля та відповідні технологічні трансферти.

Загальними передумовами глобалізації компаній є досягнення комп’ютерних і комунікаційних технологій, що дають можливість збільшувати обмін ідеями та інформацією між різними країнами, роз­ширювати знання споживачів про іноземні товари. Кабельні системи в Європі та Азії дають можливість фірмам у багатьох країнах одночас­но формувати регіональний, а іноді й глобальний попит. Глобальні комунікаційні мережі дають змогу координувати виробництво і спільні цілі у світовому масштабі так, що компанії знаходяться в різних части­нах світу, але виробляють один і той самий кінцевий продукт. Скоро­чення митних бар’єрів для інвестицій і торгівлі переважною більшістю урядів прискорює відкриття нових ринків для міжнародних фірм, які не лише здійснюють експорт, а й створюють виробничі потужності для

місцевих виробників. Спостерігається також тенденція до уніфікації та соціалізації глобальної спільноти.

Такими є найважливіші особливості глобалізації на сучасному етапі.

3.     Форми розвитку глобалізації

 

« Содержание


 ...  199  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я