«Міжнародна економічна інтеграція» є об’єктивний, регульований і направлений процес зближення, зрощення і взаємодії національних господарських систем, в основу якого покладено економічний інтерес самостійних господарюючих суб’єктів і міжнародний поділ праці.
Міжнародна економічна інтеграція виступає як регульований процес і набуває форми міжнародних угод і узгоджень. Метою інтеграції є нарощування обсягу товарів і послуг внаслідок забезпечення ефективності господарської діяльності в міжнародних масштабах.
Інтеграційні об’єднання в основному носять регіональний характер і розрізняються за глибиною процесів, що відбуваються у межах угрупування.
До передумов міжнародної економічної інтеграції можна віднести:
• належність (близькість) рівнів економічного розвитку й ступеня ринкової зрілості країн;
• географічну наближеність країн, що інтегруються, наявність у більшості випадків спільних кордонів і економічних зв’язків;
• наявність спільних економічних та інших проблем, що постали перед країнами в різних галузях.
• демонстраційний ефект. У країнах, що створили інтеграційні об’єднання, зазвичай відбуваються позитивні економічні перетворення.
Економічна інтеграція як процес і як відносини визначається факторами, найважливішими з яких є:
• інтернаціоналізація виробництва і створення міжнародних монополій нового типу, так званих транснаціональних корпорацій;
• глибокі зрушення в структурі міжнародного поділу праці, коли виробничі зв’язки утворюють взаємодію між фірмами й усередині окремих компаній, складаючи «цех одного заводу» із широко розвинутою внутрішньогалузевою спеціалізацією;
• науково-технічна революція, що виводить інтернаціоналізацію ринку і виробництва на якісно новий рівень, зумовлюючи необхідність міжнародного обміну результатами досягнень науки і техніки, формування нового технічного базису;
• відкритість національних економік і свобода торгівлі, оскільки лібералізація міжнародного обміну полегшила б адаптацію національних господарств до зовнішніх умов і впливів, сприяла більш активному їхньому включенню в міжнародний поділ праці і кооперацію, у процес широкого міждержавного співробітництва.
Більшість інтеграційних об’єднань, що виникають та розвиваються у сучасній світовій економіці, мають виконати ряд завдань:
• Використання переваг економіки масштабу. Досягти цього можна завдяки розширенню розмірів ринку, зменшенню трансакцій- них витрат та використанню інших переваг на основі теорії економіки масштабу.
• Вирішення завдань торгової політики. Регіональні угрупування дають змогу створити більш стабільне і передбачуване середовище для взаємної торгівлі, мають можливість зміцнити переговорні позиції країн в рамках багатосторонніх торгових переговорів у СОТ.
• Сприяння структурній перебудові економіки. Досягається завдяки використанню країнами, що будують ринкову економіку або здійснюють глибокі економічні реформи, досвіду провідних розвинених країн, що є членами об’єднання. Більш розвинені країни, що підключають своїх сусідів до процесів інтеграції, також зацікавлені у прискоренні їх ринкових реформ та створенні там повноцінних і ємнісних ринків.
» следующая страница »
1 ... 173 174 175 176 177 178179 180 181 182 183 ... 215