Методологія теоретичних досліджень
Теоретичне дослідження з методологічної точки зору належить до вищого рівня наукового знання. Воно розкриває і обґрунтовує більш глибинні і суттєві сторони явищ, які вивчаються.
На теоретичному рівні дослідження використовуються такі загальнонаукові методи:
• ідеалізація;
• формалізація;
• аналіз;
• синтез;
• індукція;
• дедукція;
• прийняття гіпотез;
• створення теорії;
• узагальнення.
Ідеалізація — це уявне створення об’єктів і умов, які не існують в дійсності і не можуть бути практично створені. Вона дає можливість реальним об’єктам уявно надати гіпотетичних нереальних ознак, що дозволяє вирішити завдання в закінченому виді. Наприклад, у різних галузях знань широко застосовують поняття абсолютно чорного, абсолютно білого тіла, ідеальної рідини. Ідеалізація досягається багатоступеневим абстрагуванням і правомірна тільки в певних межах.
Формалізація — це метод вивчення різних об’єктів, при якому основні закономірності явищ і процесів відображаються в знаковій формі за допомогою формул або спеціальних символів. Формалізація забезпечує спільність підходів до вирішення різних завдань, дозволяє формувати відомі моделі предметів і явищ, встановлювати закономірності між фактами, що вивчаються. Символіка штучної мови (хімія, математика, економіка) дозволяє чітко і коротко фіксувати певні значення, не допускаючи різного тлумачення, що неможливо при користуванні звичайною мовою.
Гіпотеза—це науково обґрунтована система умозаключень, через яку на основі низки чинників формуються висновки про існування об’єкта, зв’язків або причини явища. Гіпотези є формою переходу від фактів до законів.
Створення теорії це найбільш висока форма узагальнення і систематизація знань. Вона є сукупністю основних ідей, понять, тлумачень в тій чи іншій галузі науки, об’єднаних в одну достовірну систему знань про об’єкт теорії. Необхідними елементами теорії є експериментальні факти, гіпотези, закони.
Завдання і роль наукової теорії в найбільшій мірі проявляються в поясненні механізму і суті відомих явищ і особливо в прогнозуванні нових, які раніше не спостерігались.
У сучасних теоріях прийнято виділяти такі основні компоненти:
• вихідну експериментальну основу у вигляді фактів, що вимагають теоретичного пояснення;
• вихідну теоретичну основу—ідеалізовану модель найбільш суттєвих зв’язків з реальністю об’єкта теорії, яка створюється на основі сукупності першопочаткових постулатів, ак-сіом, гіпотез тощо;
• логіку теорії — багато допустимих у рамках теорії правил логічного висновку і доведень;
• сукупність теоретично виведених тверджень з їх доведенням, які є основним масивом теоретичного дослідження і теоретичних знань.
Теоретичні розробки наукового дослідження складають такі основні розділи:
• вивчення фізичної або економічної суті процесу, явища;
• формування гіпотези дослідження, вибір, обґрунтування і розробка фізичної чи економічної моделі;
• математизація моделі;
• аналіз теоретичних рішень, формулювання висновків.
Результатами наукових досліджень, що проводяться за допомогою експерименту, є емпіричні закони, які виражають конкретні закономірності і узагальнюють результати певного експерименту.
Теоретичні закони знаходять своє підтвердження і обґрунтування через емпіричні закони. В свою чергу емпіричні закони можуть бути більш зрозумілими на основі теоретичних.
Наступним важливим етапом є висунення наукової гіпотези для пояснення і узагальнення нових фактів, які не вкладаються в рамки існуючих уявлень. У цьому розумінні гіпотеза має характер науково обґрунтованої ймовірності існування фактів, що є за межами безпосереднього спостереження.
» следующая страница »
1 ... 38 39 40 41 42 4344 45 46 47 48 ... 138