Менеджмент організацій

При формуванні договору особливу увагу слід звернути на конкретні розмі­ри, строки і порядок участі партнерів у формуванні майнової бази; умови участі в розподілі прибутків та ризиків; конкретні одно- та двосторонні права й обо­в’язки учасників; порядок передавання прав на об’єкти промислової власності (винаходи, промислові зразки тощо) та їх комерційне використання; відпові­дальність партнерів за неналежне виконання своїх обов’язків; форс-мажорні обставини (тобто обставини так званої “непоборної сили”), що вивільняють учасників від відповідальності у зв’язку з неможливістю виконання прийнятих на себе зобов’язань; порядок вирішення суперечок між учасниками і право, що застосовується; конфіденційність у ході створення і діяльності фірми; строк діяльності.

Крім зазначених, до статуту та засновницького договору можуть бути вклю­чені й інші положення, які не суперечать чинному законодавству.

У деяких випадках в засновницькі документи намагаються включити яко­мога більше прав, властивих кожній юридичній особі. В цьому немає практич­ної потреби, оскільки правами, визначеними цивільним законодавством, наді­ляється кожний суб’єкт господарювання, який є власником завдяки статусу юридичної особи. В засновницьких документах необхідно фіксувати ті особ­ливості правового статусу, які випливають з конкретної організаційно-право­вої форми або з вимог закону до фіксації тих чи інших положень статуту.

Наприклад, для господарських товариств у найменуванні кожного конкрет­ного підприємства має бути зазначено вид товариства та предмет його діяль­ності, одночасно забороняється вказувати належність до відповідних міністерств, відомств, громадських об’єднань. В окремих випадках є обмежен­ня мінімального обсягу статутного фонду; для акціонерного товариства — сума еквівалентна 1250 мінімальних заробітних плат (відповідно до ставки на мо­мент його створення); для товариства з обмеженою відповідальністю — 625 мінімальних заробітних плат. Відсутність відповідної інформації може стати причиною відмови у державній реєстрації. Так, для підприємства, що функціо­нує у формі товариства з обмеженою відповідальністю, така відмова може бути у випадку не визначення порядку внесення змін в засновницькі документи або порядку прийняття рішень органами товариства [186].

Процес укладання засновницьких документів передбачає;

•     підготовчу роботу, в ході якої визначають цілі, завдання, методи органі­зації підприємства;

•     попередні переговори з потенційними засновниками (учасниками) для підприємств з колективною формою власності;

•     збирання і узагальнення необхідних матеріалів;

•     створення робочої групи для розробки статуту та засновницького дого­вору;

•     юридичні та економічні консультації щодо змісту засновницьких доку­ментів;

•     підготовку і проведення установчих зборів.

На установчих зборах розглядають;

•     питання створення (заснування) підприємства (фірми), форми власності та функціонування;

•     проекти найменування фірми та її юридичну адресу;

•     склад засновників;

•    строки розробки засновницьких документів;

•    організаційні питання.

Рішення зборів оформлюють протоколом, який підписують усі засновни­ки. В разі позитивного рішення фірму вважають заснованою. На чергових збо­рах розглядають та затверджують підготовлені засновницькі документи. Цей факт підтверджується протоколом. Статут та засновницький договір підпису­ють усі засновники (учасники), тиражують необхідною кількістю примірників, засвідчують державним нотаріусом та подають на реєстрацію.

Засновницькі документи — важливий атрибут підприємницького бізнесу, що підтверджують юридичний статус підприємства, тому потребують професій­ного підходу до укладання. Тому таку роботу, як правило, доручають фахівцям (юристам, економістам). Разом з тим, користуючись кваліфікованими довід­ковими матеріалами, а також ознайомившись з основними положеннями за­конодавчих актів щодо підприємницьких структур, можна провести цю робо­ту самостійно.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 94 95 96 97 98 99100 101 102 103 104  ... 445