Інвестиційний процес характеризується трьома групами показників: загальний обсяг інвестицій та їх структура; обсяги проектно- дослідницьких робіт; обсяги будівельно-монтажних робіт.
Індикативне планування інвестицій здійснюється відповідно до головних індикаторів розвитку національної економіки та визначених пріоритетів, їх обсяг визначається відповідно до прирощення виробничих потужностей та основних фондів усіх виробничих галузей і соціальної сфери. Відповідно до цього індикатор введення в дію виробничих потужностей у періоді, що планується (М), може бути визначений за формулою:
М. = М + ДМ б + ДМ - М, (9.13)
і вп нб рп в’ 4 '
де Мвп — величина виробничої потужності на початок періоду, що планується;
ДМнб - збільшення потужності за рахунок нового будівництва;
ДМрп — приріст потужності на діючих підприємствах за рахунок реконструкції, технічного переозброєння й розширення виробництва;
Мв — зменшення потужності внаслідок вибуття застарілих нерентабельних виробництв.
Введення в дію об’єктів соціальної сфери визначається відповідно до підвищення життєвого рівня неселення. Так, планований обсяг нового житла визначається, виходячи з потреби одного жителя та приросту населення в певному регіоні з урахуванням вибуття житлової площі. Таким же чином визначаються індикатори розвитку освіти, культури, науки, охорони здоров’я тощо.
Індикатори введення в дію основних виробничих та невиробничих фондів визначаються у вартісному виразі, їх балансова вартість дещо нижча від суми інвестиційних витрат (приблизно на 7% щодо виробничих фондів і 5% — невиробничих). Різниця утворюється через те, що в кошторисах передбачаються витрати, які не збільшують вартість основних фондів. Це можуть бути вкладання: у тимчасові будівлі та споруди; підготовку експлуатаційних кадрів; відчуження або оренду ділянки під забудову: експертизу, технічний нагляд та моніторинг інвестиційних проектів. В окремих випадках за рахунок інвестицій формуються також початкові оборотні фонди та фонди обігу.
На макрорівні визначаються також індикатори незавершеного будівництва, тобто обсяг неосвоєних інвестицій та не введених у дію основних фондів. Ці показники визначають майбутні витрати фінансових та матеріально-технічних ресурсів, які повинні бути передбачені в наступному плановому періоді. У вартісному виразі незавершене будівництво — це наробок, який потрібно продовжити або закінчити у наступному році. З одного боку — це інвестиції, що будуть освоєні у наступному році, і основні фонди, що перейдуть на баланс інвестора, а з іншого — це обсяги підрядних робіт, які повинен виконати підрядник у наступному році. Будівельний заділ виникає, безперечно, при будівництві об’єктів з тривалими строками виконання робіт. У свою чергу, будівельна фірма повинна його передбачати, щоб забезпечити собі в майбутньому необхідний фронт робіт та ритмічність виробництва.
Будівельний наробок — це об’єктивна економічна категорія, яка відбиває обсяг незавершеного будівництва, що очікується. Його індикативне планування необхідне у зв’язку з тим, що терміни спорудження окремих об’єктів виходять за межі періоду, що планується. Обсяги будівельного наробку повинні передбачатись інвесторами всіх форм власності, тому що цей показник повинен збалансувати інвестиції та їх ресурсне забезпечення, передбачити фронт робіт для ритмічної роботи будівельно-монтажних організацій.
Таким чином, індикативні плани (прогнози) передбачають обсяги необхідних та бажаних інвестицій як у державному, так і в недержавному секторах економіки, і розраховані в них показники мають приблизний характер. Наприклад, потреба в інвестиціях визначається як відсоток у національному доході, а можливі їх обсяги від різних джерел фінансування на найближчу перспективу можна визначити за проектами, що вже реалізуються (перехідними), та тими, що передбачаються в плані і, головне, мають відкрите фінансування.
» следующая страница »
1 ... 175 176 177 178 179 180181 182 183 184 185 ... 224