Якщо майбутній потік коштів сполучений з ризиком, то звичайно дисконтують його прогнозовану величину із скоректованою на ризик ставці дисконту.
Збільшення ставки дисконту (чи ставки банківського відсотка) називається «премією за ризик» для інвесторів; для одержувачів інвестицій цю надбавку можна назвати «платою за ризик». Таким чином, відхилення ставки дисконту від «безризикового» рівня ставки дисконту (чи ставки банківського відсотка) може характеризувати ступінь ризику інвестиційного проекту для інвесторів: чим більша ця різниця, тим вища рівень ризику.
У теорії інвестиційного аналізу і ризик-менеджменту відомі два методи обліку ризику при формуванні бюджету капіталовкладень:
а) модель оцінки капітальних активів (Саріїаї Аббєі Pridng Мойеї) і альтернативний йому метод надійного (чи безризикового) еквівалента (СеЛаіпІу ЕдшуаІеМ АрргоасИ), відповідно до якого здійснюються окремі виправлення на час і на ризик, що призводить до аналогічних результатів;
б) метод скоректованої на ризик ставки дисконту (КіБк-АфшІей Dіsсount Яаіе), що передбачає зміну цієї ставки в залежності від рівня ризику, пов’язаного з грошовим потоком.
Метод скоректованої на ризик ставки дисконту припускає, що ставка дисконтування повинна відбивати безризиковий рівень прибутковості (не залежної від виду інвестиційних вкладень), темп інфляції і коефіцієнт ступеня ризику конкретного інвестування. Іншими словами, цей показник відбиває мінімально припустиму віддачу на вкладений капітал, при якій інвестор віддасть перевагу участі в проекті альтернативному вкладенню тих же засобів в інший проект, з порівняним ступенем ризику. Саме цей метод більш популярний на практиці, оскільки ставку дисконту для проектів усередненого ступеня ризику можна розрахувати на основі даних фінансового ринку, що спостерігається.
При нинішньому положенні справ у країні ризикові виявлення неминуче суб’єктивні й у якійсь мірі довільні. Проте деякі складові необхідного рівня прибутковості не залежать від індивідуальних особливостей конкретного інвестиційного проекту і відбивають загальноекономічні умови його реалізації (інфляція, галузевий ризик і т.п). Тому для кількісного їхнього виміру можуть бути використані фактичні рівні прибутковості наявних в економіці варіантів інвестування капіталу. У результаті необхідно ідентифікувати: мінімально гарантовану норму прибутковості; інфляційну складову (у національній валюті й у вигляді валютної складової); загальноекономічний (кратний) ризик і ризик різних фінансових інструментів.
У загальному випадку взаємний вплив трьох відзначених раніше факторів (мінімальної прибутковості, інфляції і ризику) припускає їхній зв’язок зі ставкою дисконтування у вигляді наступного співвідношення:
(1 + Е) = (1 + Р) х (1 + І) х (1 + b), (9.4)
де Е — ставка дисконтування; Р — мінімально гарантована реальна норма прибутковості; І — темп інфляції; b — ризикове виправлення.
Таким чином, передбачається мультиплікативний вплив факторів при розрахунку ставки дисконтування (для малих значень Р, І, і Ь можна використовувати варіант простого арифметичного додавання).
У вітчизняних умовах базовими характеристиками для такого розрахунку служать два показники: величина загальної інфляції в країні і валютна прибутковість. На основі цих двох величин розраховувалася третя базова величина — доларова інфляція в Україні (тобто українська інфляція, виражена в доларах США) за формулою:
І8 = (1 + у / (1 + DRS) — 1, (9.5)
де ^ — гривнева інфляція; DRS — темп падіння гривні стосовно дол. США; ^— темп доларової інфляції в країні.
Любий фінансовий індикатор прибутковості (Р^, виражений у гривнях, перераховується у валютний еквівалент (Р,^) за формулою:
» следующая страница »
1 ... 168 169 170 171 172 173174 175 176 177 178 ... 224