Економічна теорія

 3. Доходи від власності

Основними видами доходів від власності є: рента, позичковий процент та прибуток. Відразу слід зауважити, що існуючі сьогодні теоретичні пояснення ренти, позичкового процента та прибутку залишаються ще досить недоскона­лими. Серед авторитетних спеціалістів існують різні підходи до визначення, пояснення та висновків щодо доходів, які отримуються в процесі реалізації прав власності.

Економічна рента — це ціна, що сплачується за використання землі та інших природних ресурсів, кількість яких суворо обмежена. У більш широкому трак­туванні під рентою розуміють і плату за користування будь-якою нерухомістю (житло, виробничі споруди, приміщення для проведення масових заходів та ін.).

Земельна рента як економічна категорія виражає відносини привласнен­ня певного доходу власником землі у формі орендної плати за право користу­вання нею, надане іншій особі. Тобто, рента—це певна сума грошей, яку орен­дар сплачує власнику земельноїділянки. Проте рента не тотожна орендній платі. Крім ренти як плати за користування землею орендна плата містить відсоток за вкладений у землю капітал (розташовані на даній ділянці приміщення, спору­ди, виробниче обладнання тощо).

Існує точка зору, згідно з якою земельна рента буває абсолютною та дефе- ренційною. Абсолютна рента виникає при наявності приватної власності на землю і існує у вигляді плати за користування земельною ділянкою будь-якої родючості. Диференційна рента є результатом використання землі як об’єкта господарювання і виникає тільки при оренді кращих від інших за родючістю та місцерозташуванням земельних ділянок.

Стосовно абсолютної ренти слід сказати, що не всі економісти визнають її існування. У сучасній західній літературі поширеною є думка про те, що орен­дна плата за землю залежить головним чином від співвідношення попиту та пропозиції останньої. При цьому в умовах значного перевищення пропозиції землі над попитом на неї можливі ситуації, коли користуватись землею можна безплатно — отже, абсолютної ренти не існує.

Стосовно диференційної ренти, тут серед економістів більше згоди. Всі визнають, що розмір ренти може коливатись у досить значних межах. Розріз­няють два види диференційної ренти. Диференційна рента — це дохід, який одержують в результаті відносно продуктивнішої праці на кращих за родючі­стю і місцезнаходженням землях. Справді, одні й ті ж самі затрати праці мо­жуть обернутися різними кінцевими продуктами і прибутками залежно від того, наскільки родючою виявилася орендована ділянка та наскільки зручно вона розташована щодо ринків збуту продукції і транспортних артерій. Відповідно змінюється і плата за користування землею — від більш високої за кращі ділян-

442

ки, до низької за відносно гірші. Диференційна рента ІІ виникає в результаті підвищення продуктивності землі на основі використання ефективніших за­собів виробництва, тобто додаткових капіталовкладень у землю, проведені на земельній ділянці іригаційні роботи можуть підняти її родючість, відповідно, збільшити розмір ренти через можливість отримання відтепер більших доходів від використання даної землі.

Загальним для диференційної ренти І та ІІ є різна оплата за користування різними за якістю ділянками землі. Різниця між двома видами диференційної ренти полягає в тому, що диференційна рента І виникає внаслідок природних умов, а диференційна рента ІІ є наслідком штучного поліпшення властивостей землі, що здається в оренду.

В умовах ринкової економіки земля виступає не тільки об’єктом оренди, а й купівлі-продажу. У зв’язку з цим виникає питання про ціну землі. Ціна землі визначається як капіталізована рента, тобто грошовий капітал, що забезпечує його власникові той самий дохід, але не у формі ренти, а у вигляді суми відсот­ка на вкладення в банк.

 

« Содержание


 ...  345  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я