5. Інвестиційна безпека
Під інвестиційною безпекою держави слід розуміти досягнення рівня інвестицій, що дає змогу задовольняти поточні потреби економіки в капітальних вкладеннях за обсягом і структурою з урахуванням ефективного використання і повернення коштів, які інвестуються, оптимального співвідношення між розмірами іноземних інвестицій у країну і вітчизняних за кордон, підтримання позитивного національного платіжного балансу.
Досягнення інвестиційної безпеки має відбуватися з урахуванням різкого скорочення експорту українського капіталу за межі України, високого ступеня поєднання міжнародних капіталів, відсутності великих мас вільного іноземного капіталу, гострої конкуренції між сферами його вкладання і країнами, які залучають іноземний капітал. І вже зовсім не слід помилково думати: якщо інвестиції потрібні Україні, то вони автоматично потрібні й світовому ринку.
Інвестиційна безпека характеризується і рівнем повернення вкладених коштів. Так, наприклад, у 1989-1993 рр. інвестиції, вкладені у країни Центральної і Східної Європи, повернулися лише на 75%.
Інвестиційна безпека визначається чіткою інвестиційною політикою, розрахованою на тривалу перспективу. Отже, справа за виробленням і впровадженням такої державної політики.
370
Для кількісної та якісної оцінок рівня інвестиційної безпеки держави має бути розроблена система її індикаторів.
Щоб мати цільовий норматив із залучення іноземних капіталовкладень, можна і треба орієнтуватися на конкретне значення частки України у світовому обсязі прямих іноземних інвестицій. Наприклад, у Росії такий норматив у середньотерміновій перспективі визначений на рівні 10%. А результативність стимулювання інвестиційної діяльності може оцінюватися за обсягами інвестицій, що прогнозуються за рахунок усіх джерел фінансування. Необхідно також ефективно використовувати і ті мінімальні обсяги державних інвестицій, які повинні визначатися у процентах від ВВП. Критерієм залучення іноземних інвестицій має виступати їх питома вага у загальному обсязі капіталовкладень, прогнозні значення яких повинні бути визначені.
Відомо, що для ефективного функціонування економіки й відновлення основних фондів загальний обсяг інвестицій (внутрішні капітальні вкладення та іноземні інвестиції) має бути в межах 20-25% від ВВП. В Україні ж цей показник на початок 1998 р. становив приблизно 15%, тобто був далеко недостатнім не те що для ефективного функціонування економіки, а й для простого відтворення основних фондів.
Частка інвестицій у валовому внутрішньому продукті повинна забезпечувати хоча б просте відтворення. У нас і цього нема. Загальний обсяг капіталовкладень за 1991-1996 рр. зменшився більш як на 70%, а в машинобудуванні, легкій промисловості та сільському господарстві цей показник ледве досягає 10-15%. З такими коштами розраховувати навіть на просте відтворення не доводиться. Державні капіталовкладення в загальній сумі витрат бюджетів останніх років становили в середньому 4-5%, а в обсязі ВВП — у межах 1,5-2%. А для реальних структурних перетворень, за окремими оцінками, необхідно, щоб ці значення були на рівні 10-12% і 4,5-6%.
Водночас аналіз інвестиційного процесу свідчить, що річний обсяг інвестицій, який може бути освоєний в Україні, становить приблизно 20-25% від її ВВП. У цьому зв’язку необхідно розраховувати й акселератор — показник, що вимірює зв’язок між прирощенням інвестицій і прирощенням національного доходу, що його викликав, платоспроможного попиту або готової продукції.
При цьому рівень, коли прямі іноземні інвестиції становлять понад 5% ВВП, розцінюється як досить високий. На початку 90-х років ця частка перебувала на рівні 5% у 46 країнах (Франція, Данія, Італія, Німеччина та ін.); 5,110% у 24 країнах (США, Іспанія, Греція та ін.). Про нашу країну, на жаль, поки що такого не скажеш. На сьогодні Україна залучила іноземних інвестицій в обсязі 4,4% ВВП.
» следующая страница »
1 ... 285 286 287 288 289 290291 292 293 294 295 ... 384