3. Розрахунок ВНП за витратами
Як уже було зазначено раніше, існує два способи розрахунку ВНП — за витратами та за прибутками.
Для того щоб зрозуміти, в чому полягає різниця між названими підходами уявимо собі просту ситуацію — кравець пошив костюм і продав його замовнику. Костюм у даному разі є товаром, як і переважна більшість всіх продуктів та послуг, що виробляються у ринковій економіці. Він є кінцевим продуктом і повинен бути врахований у складі ВНП. Припустимо, що костюм було продано за ціною 500 грн. Ця сума грошей, з одного боку, являє собою витрати покупця на придбання костюма, з другого — прибуток продавця від реалізації того ж самого костюма. Звідси, якщо ми хочемо дізнатись, скільки всього кінцевих товарів та послуг було вироблено та реалізовано в економіці протягом року, ми можемо скласти або всі витрати на їх придбання протягом року або всі прибутки, що були отримані від їх реалізації за той же період.
Зрозуміло, що сказане дозволяє лише в найзагальнішому вигляді уявити собі різницю міждвома способами розрахунку ВНП і потребує доповнень і уточнень.
При підрахунку ВНП за витратами (за обсягом виробництва, за потоком продукції), прийнято виділяти чотири основні складові частини — чотири головні статті сукупних витрат суспільства протягом року. Це: особисті споживчі витрати, валові приватні внутрішні інвестиції, державні закупівлі товарів та послуг, чистий експорт.
Особисті споживчі витрати являють собою витрати населення: на предмети споживання тривалого користування (автомобілі, телевізори, магнітофони і т.і.), на товари поточного споживання (хліб, молоко, цигарки, мило, шкар-
213
петки, панчохи і т.і.), а також споживчі витрати та послуги (лікарів, перукарів, юристів, механіків та ін.).
Про валові приватні внутрішні інвестиції слід сказати трохи детальніше. У цій статті підсумовуються витрати недержавних підприємств (фірм), а також колективних господарств та приватних осіб на: будівництво споруд та приміщень виробничого призначення, закупівлю устаткування та обладнання, збільшення виробничих запасів і запасів готової продукції. Мова тут йде про недержавні підприємства, бо державні інвестиції враховуються у розділі державних закупівель товарів та послуг. Слово внутрішні означає, що тут не враховуються вкладення капіталу у промислове будівництво (та інші форми інвестицій) за кордоном. Інвестиції за межами країни враховуються у статті “чистий експорт”. Нарешті слово валові означає, що тут враховуються всі вкладення (з урахуванням названих винятків), на відміну від статті “чисті інвестиції”. Про те, що собою являють чисті інвестиції, ми скажемо, коли будемо розглядати поняття “чистий національний продукт”.
Державні закупівлі товарів та послуг містять у собі усі витрати держави на кінцеву продукцію підприємств і на всі прямі закупки ресурсів, особливо робочої сили. Однак, звідси виключаються всі державні трансфертні платежі, оскільки подібні витрати не відбивають збільшення поточного виробництва, а є простою передачею частки державних прибутків певним сім’ям та особам.
Нарешті чистий експорт. Зрозуміло, що товари, які вивозяться з країни та реалізуються за кордоном, також повинні враховуватись у ВНП, як і продукція, що реалізується на внутрішньому ринку. Водночас, зовнішньоекономічні зв’язки — це вулиця з двобічним рухом, і якщо країна експортує товари та послуги, вона й імпортує їх з-за кордону. Імпортні товари та послуги, що реалізуються на внутрішньому ринку, повинні бути відраховані з складу ВНП. Звідси при підрахунку ВНП враховується лише чистий експорт, як різниця між експортом та імпортом країни за визначений період. Отже, чистий експорт може бути величиною від’ємною (у разі перевищення імпорту над експортом).
Тож формула розрахунку ВНП за витратами має такий вигляд:
» следующая страница »
1 ... 161 162 163 164 165 166167 168 169 170 171 ... 384