У 1852 р. на прохання родини Альфред Нобель повертається до Санкт-Петербурга і починає працювати в компанії свого батька. Фінансова криза, яка вразила родинне підприємство після закінчення Кримської війни, змушує Альфреда з батьками та братом Емілем повернутися до Стокгольма. Два інші його брати — Роберт і Людвіг — залишаються в Санкт-Петербурзі, прагнучи врятувати хоча б частину вкладених у компанію коштів. Згодом вони успішно переорієнтовують свою підприємницьку діяльність на бакинські нафтопромисли і, зрештою, стають чи не найба- гатшими людьми свого часу, відомими в ділових колах як "російські Рокфеллери".
Після повернення до Стокгольма у спеціально обладнаній лабораторії А. Нобель розпочинає серію своїх механічних та хімічних експериментів з вивчення властивостей вибухових матеріалів. Шістдесяті роки XIX ст. були найбільш плідними для А. Нобеля. У цей період він робить свої головні відкриття: винаходить детонатор, що дає можливість ефективно, з меншим ризиком для життя, використовувати вибухові властивості нітрогліцерину, а в 1867 р. патентує новий і безпечний вибуховий матеріал — динаміт. Це відкриття А. Нобеля мало величезне значення. Адже на той час уже були винайдені алмазна бурильна головка і пневматична дрель. Усе це суттєво знизило вартість буріння тунелів, будівництва котлованів, проведення будівельних робіт. Попит на динаміт і детонатори невпинно зростав. Зростали й масштаби будівельних робіт. Так, завдяки динаміту стало можливим розчищення гирла Дунаю в районі Залізних Воріт і прокладення Коринфського каналу в Греції. Саме в цей період за фінансової підтримки шведських комерсантів А. Нобель засновує не лише свою першу національну компанію, а й перше іноземне підприємство.
У 70—90-х роках XIX ст. А. Нобель активно займається науковими дослідженнями (у 1896 р. він мав 355 патентів) і успішно організовує підприємницьку діяльність, створює економічно могутню імперію з виробництва й торгівлі вибухівкою, яка наприкінці його життя нараховувала 93 компанії, що потужно працювали в багатьох країнах світу. Окремі із заснованих А. Нобелем компаній до цього часу відіграють важливу роль у світовій економіці. Зокрема, Imperial Chemical Industries (КІ) (Великобританія), Societee Centrale de Dynamite (Франція), Dyno Industries (Норвегія). Останні роки свого життя А. Нобель провів у Парижі. Тут за рік до смерті (1896) він виголосив свій знаменитий заповіт.
З волі А. Нобеля весь його капітал, що становив понад
30 млн шведських крон, перетворювався на спеціальний фонд, доходи від якого мали надаватися видатним ученим у вигляді премій за піонерні відкриття в математиці, фізиці, хімії, фізіології чи медицині та за створення літературних творів, що "найповніше відображають прагнення до ідеалу". Розбіжності з приводу першої кандидатури на премію з математики призвели до того, що представників цієї науки вилучено
31 списку лауреатів і замість неї засновано премію миру.
Після тривалої підготовки в 1900 р. було створено Нобелівський фонд — незалежну неурядову організацію, яка за своїм статусом несе відповідальність за збереження фінансової бази і забезпечує діяльність, пов'язану з обранням Нобелівських лауреатів, відстоює інтереси інститутів, що присуджують премії, проводить щорічну церемонію презентації нагород.
Обрання лауреатів проводиться комітетами з Нобелівських премій, що засновані з окремих напрямів наукових досліджень (Шведською королівською академією, Каролін- ським інститутом та норвезьким парламентом (стортингом)). У складі Шведської академії функціонують комітети з фізики, хімії, економіки та літератури. Премії з фізіології та медицини присуджує комітет Каролінського інституту. Лауреата премії миру визначає комітет, обраний норвезьким парламентом. До складу кожного з комітетів входять п'ять фахівців, які в разі необхідності мають можливість звертатися за допомогою до вчених з інших галузей науки.
» следующая страница »
1 ... 216 217 218 219 220 221222 223 224 225 226 ... 246