Економічна теорія

 6. Державна політика регулювання і підтримки сільськогосподарського виробництва

Досвід розвинутих країн, система агробізнесу яких трива­лий час формувалася під впливом держави, переконливо за­свідчує, що в умовах ринкової економіки життєдіяльність сільськогосподарських підприємств, ефективність аграрного виробництва і відносна стабільність соціальної сфери в сільській місцевості значно зумовлені державним регулюванням.

Головними завданнями державного регулювання в краї­нах з розвинутою ринковою економікою в аграрній сфері є:

—    підвищення прибутковості сільського господарства і розширення експорту основних видів продовольчих товарів;

—     попередження перевиробництва окремих видів сіль­ськогосподарської продукції;

—     обмеження монополізму в суміжних із сільським гос­подарством галузях промисловості.

Потребу й особливості державного регулювання агро­промислового комплексу визначають низка об'єктивних чинників (рис. 12.17).

___  нестабільність цін і доходів

¹                                                              ^ в агропромисловому виробництві

конкурентне середовище в сільському ¹—■) господарстві і високий ступінь монополі­зації в ресурсних та переробних сферах

_ч                                   низька привабливість інвестування Потреба          аграрного виробництва

й особли­вості держав        різноманітність природно-кліматичних ного регулю- ¹ * умов вання АПК

потреба екологізації сільського господар­ства, проведення наукових досліджень

, _ч страхування сільськогосподарської діяльності

....... —у особливості формування соціальної

інфраструктури села тощо

Рис. 12.17. Необхідність і особливості державного регулю­вання АПК

Політика держави відносно аграрного сектору не може бути раз і назавжди даною. Для кожної конкретної країни у певний період її історичного розвитку складається одна з трьох типових ситуацій:

—     коли існує дефіцит сільськогосподарської продукції;

—    коли попит на сільськогосподарську продукцію та її пропозиція відносно збалансовані;

—     коли пропозиція сільськогосподарської продукції пе­ревищує попит на неї.

Зрозуміло, що в усіх цих випадках політика держави щодо аграрного сектору і його агентів не може залишатися однаковою. Вона залежатиме від рівня економічного й со­ціального розвитку держави, збалансованості попиту і про­позиції на аграрних ринках (рис. 12.18).

Головні важелі державного регулювання АПК

Кре­

дитна

система

Оподат­кування і митне регулю­вання

Законо­давча діяльність і механізм санкцій

Пряма

державна

підтримка

(субсидії,

дотації

тощо)

Цінове

регулю­

вання

Рис. 12.18. Головні важелі державного регулювання АПК

В умовах ринкового реформування економіки України державне регулювання аграрної сфери має бути ширшим і різноманітнішим.

Державна підтримка селянських господарств має стати невід'ємною складовою загальнодержавної програми со­ціально-економічних перетворень.

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ

Основні терміни і поняття

Аграрні відносини. Суб'єкти аграрних відносин. Еконо­мічна рента. Земельна рента. Диференційна рента. Оренд­на плата. Монопольна рента. Земельний податок. Ціна землі. Агропромислова інтеграція. Агропромисловий комплекс.

Контрольні запитання і завдання

1.          Розкрийте зміст аграрних відносин і покажіть їхню специфіку.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 114 115 116 117 118 119120 121 122 123 124  ... 246