Незалежно від того, з чим має справу людина, чи із зовнішньою дійсністю, чи з якимись продуктами діяльності, наприклад мислення (фантазії, мрії, ілюзії), - все це може сприйматися нею як психічна реальність. Тому він висловлював думку про те, щоб «не робити відмінності між фантазією і дійсністю»13.
Специфіка полягає у тому, що до уваги береться лише психологічне значення зовнішнього світу. Інша особливість - основним об’єктом досліджень у Фрейда стає специфічна форма реальності. Вивчається не просто внутрішній світ людини, а та сфера психічного, в рамках якої відбуваються суттєві і значимі для людської життєдіяльності процеси і зміни, що спричинюють вплив на організацію всього людського буття.
Фрейд не лише розглядав взаємовідносини між двома сферами людської психіки, тобто свідомим і несвідомим, а й прагнув розкрити змістовні характеристики найнесвідомого психічного, виявити ті глибинні процеси, які відбуваються по той бік свідомості; привернути увагу свідомості до необхідного душевного руху, і тим самим вирішувати внутрішні конфлікти.
5. Теорія існування, зв’язку та росту К. Альдерфера.
К. Альдерфер, на відміну від А. Маслоу, об'єднував потреби людини у такі три окремі групи:
- потреби існування;
- потреби зв'язку;
- потреби росту.
Потреби існування - відображають базові потреби людини і складаються з групи фізіологічних потреб та групи потреб безпеки. Вони наближено відповідають першим двом рівням піраміди потреб А. Маслоу.
12 Loudon David L., Albert J. Della Bitta. Consumer Behavior: Concepts and Applications, 4th ed.: - NY, McGraw-Hill, Inc. 1993. - 788 p.
13 Kinnear T.C., Taylor J.R., Marketing Research. An Applied Approach. 5th ed.: - NY, McGraw-Hill, Inc. 1996. - 888 p.
Потреби зв'язку - відображають соціальну природу людини, її бажання бути членом певного колективу: родини, друзів, колег, керівників, підлеглих. До цієї групи можна повністю віднести потреби поваги та визнання.
Потреби росту - аналогічні потребам самовираження, які пов'язані з бажанням розвитку, саморозвитку і самовдосконалення. Вони адекватно відповідають двом верхнім рівням піраміди потреб А. Маслоу.
Ці три групи потреб, як і в теорії Маслоу, розміщені ієрархічно. Проте, між цими теоріями є принципова відмінність. За Маслоу, проходить рух від потреби до потреби тільки знизу вгору, тобто коли задоволені потреби нижчого рівня, людина переходить до наступної, більш високої потреби. Альдерфер вважає, що рух відбувається в обидва боки: наверх, якщо не задоволена потреба нижчого рівня, і вниз, якщо не задовольняється потреба вищого рівня. Тобто у випадку незадоволення потреб верхнього рівня посилюється міра дії потреб нижчого рівня, що переключає увагу людини на цей рівень. Наприклад, якщо людина не може задовільнити потребу кар’єрного росту, на перший план у неї виходить потреба зв'язку.
Відповідно до теорії Альдерфера ієрархія потреб відображає рух від більш актуальних потреб до менш актуальних. Він вважає, що кожен раз, коли потреби не задовольняються на верхньому рівні, здійснюється переключення на більш конкретну потребу на нижчому рівні, що і визначає протилежний хід згори вниз.
6. Теорія двох чинників Ф. Герцберга.
Наприкінці 50-х років ХХ ст. Ф. Герцберг розробив нову модель мотивації, в якій пояснив, що мотивацією є не лише задоволення, а й незадоволення тих чи інших потреб. При цьому наростання однієї потреби і спад другої є самостійними процесами. Тому ті чинники, які впливають на одну з цих потреб, не обов'язково впливають на іншу.
Модель Герцберга побудована на потребах двох груп:
1. Потреби, пов 'язані з чинниками умов праці:
- санітарно-гігієнічні умови праці;
- розмір заробітної плати;
» следующая страница »
1 ... 47 48 49 50 51 5253 54 55 56 57 ... 171