Основою цієї терапії у кожному конкретному випадку є:
- провести оцінку;
- поставити соціальний діагноз ;
- взяти його за основу при виборі методу допомоги. Соціальний діагноз передбачає оцінку особистості
підлеглого та його соціального положення. Вона розглядає соціальну допомогу як комбінацію засобів, результатом яких є зміни як самого індивіда, так і його соціального оточення. Такий підхід заснований на традиціях соціальної роботи, закладеної в
Англії ще на початку ХІХ ст.. Вже тоді основна теза соціальних працівників полягала у вивільненні та розвитку ресурсів людини та її соціального оточення.
Згідно з даним методом психотерапії соціальні заходи поділяються на два взаємодоповнюючі методи:
1. Непрямий метод лікування.
2. Безпосередній метод лікування.
Непрямий метод лікування полягає у дії на середовище, у можливості за допомогою зміни соціального оточення впливати на життєву ситуацію підлеглого в позитивному для нього напряму. Безпосередній метод лікування полягає у пропозиціях, порадах, умовляннях, а також у раціональних дискусіях із метою залучення підлеглого до ситуації, вироблення ним раціонального рішення. З цією метою мають бути встановлені стосунки довіри з підлеглим.
Функціональна соціально-психологічна терапія отримала розвиток і відбилася у працях Ч. Гамільтона на початку ХХ ст.. Основна ідея цієї школи полягає у тому, що підлеглий повинен бути активним учасником роботи, що спрямована на зміни. Для цих цілей, у межах даної концепції, менеджер намагається створити ситуацію, в якій підлеглий навчиться міркувати так, як і він. Завданням є закріплення ситуації, її повторення з постійним введенням у неї дедалі нових і нових положень. Спонукання підлеглого до активності стає наслідком активності менеджера.
Підтримувальна терапія являє собою лікувальний вплив на підлеглого, який має за мету покращення форм і способів його адаптації до середовища. Менеджер вживається у захисні механізми підлеглого, визначає їхні параметри, приєднується до них, не піддаючи їх сумніву чи критиці. Він стає наче співучасником конфлікту підлеглого, займаючи завжди його позицію, підтримуючи його. Цим досягається значний ефект узгодженості, становлення стосунків довіри менеджера і підлеглого. Останній розглядає першого як «свою людину», на погляд, допомогу і пораду якої завжди можна покластися. Цим і треба керуватись, коли підлеглий просить такої поради.
Гуманістична терапія ґрунтується на тому, що менеджер досягає ефекту довіри й узгодженості, співпереживає підлеглому. Це вживання в образ, реальне, а не уявне співчуття. Менеджер, практикуючи гуманну терапію, має найшвидкіший шлях позбавити підлеглого від неврозу, але ж і він сам найбільше ризикує здобути невроз сам. Щоб цей метод не був споріднений з побічними ефектами, менеджер разом із підлеглим завжди повинен перебувати у мета-позиції (позиції стороннього спостерігача, експерта), у стані відмежування уявними простором і часом від реальної конфліктної ситуації. Якщо підлеглий разом з менеджером погодиться перейти у мета-позицію відносно до ситуації, яка спричинила йому стільки негативних емоцій, то це вже буде перший крок впливу. Решта кроків - лише зміцнення такого успіху.
Позитивна психотерапія, розроблена Н. Песешкяном, являє собою оригінальну систему психологічної допомоги. Визначальною рисою проголошеного ним міжкультурного підходу у психотерапії є інтегрованість, що набуває та примирює різні конкретно-культурні образи людини і нормативні уявлення про її поведінку. Позитивність розуміється тут як цілісність, єдність у різноманітності, подолання будь-якої однобічності як щодо внутрішньої картини світу людини, так і до її життя у суспільстві.
» следующая страница »
1 ... 141 142 143 144 145 146147 148 149 150 151 ... 171