Значення національного багатства для розвитку національної економіки
Категорія національного багатства була визначена в XVII столітті як сума нагромаджених матеріальних цінностей у працях Уільяма Петті, а починаючи з 1853 року розробляються методики оцінювання його обсягів, які обговорювались на міжнародних статистичних конгресах. У XX столітті національне багатство почало визначатись в грошовій оцінці як сукупність економічних благ та дарів природи. Сучасні статистичні підходи до національного багатства характеризують його як сукупну вартість матеріальних активів на території певної країни. Для цього проводяться інвентаризації, на основі яких визначається вартість активів як сума витрат за весь період їх експлуатації, виключаючи щорічну суму амортизації, розраховану на середню тривалість функціонування даного активу. У середині XX століття була організована Міжнародна асоціація досліджень проблем національного багатства, на якій була окреслена сутність цієї категорії.
Національне багатство — це сукупність всіх благ, що перебувають у розпорядженні суспільства. Виходячи з цього, багатство
— це категорія, яка об’єктивно властива всім економічним системам і є необхідною умовою суспільного виробництва, його відтворення і споживання продуктів виробництва.
Суспільне багатство зумовлене розвитком продуктивних сил і відображає зміни у відносинах власності в засобах виробництва. Тому національне багатство визначає систему економічних виробничих відносин.
Головними ознаками суспільного національного багатства є його нагромаджуваність, яка проявляється в здатності задовольняти потреби виробництва і споживання протягом певного часу. Таким чином суспільна праця є джерелом створення усіх матеріальних і духовних благ і основною умовою розвитку людини.
Національне багатство досліджується з урахуванням взаємозв’язку природи і суспільства. До складу національного багатства включаються як природні ресурси, так і споживчі вартості, створені у процесі виробництва. Природне багатство створює умови і засоби існування людини для задоволення потреб у продуктах харчування, енергії тощо, при цьому людина постійно залучає природні ресурси, включаючи їх у господарський обіг і використовуючи суспільну працю, яка призводить до збільшення національного багатства. Таким чином, джерелами суспільного багатства є праця і природа.
Значною частиною багатства є сукупність нагромаджених матеріальних цінностей, які поділяються на засоби виробництва, предмети праці і предмети споживання. Крім цього, поряд з матеріальними цінностями, велике значення мають духовні, соціальні та інтелектуальні цінності, які є невід’ємною частиною матеріальних носіїв. Загальний обсяг національного багатства виражається вартісними показниками. Гроші — це абсолютна суспільна форма багатства.
Багатство суспільства створюється людиною і для людини. Людина є засобом зростання національного багатства і його споживачем, людина є основною складовою продуктивних сил, суб’єктом виробничих відносин і кінцевою метою виробництва. Людина є частиною і природи, і суспільства, в процесі суспільної праці кожна людина пов’язана з іншими людьми, а сукупність людей повинна створити таку еколого-економічну систему, в якій економічні умови життєдіяльності поєднувалися б із збереженням навколишнього середовища, що забезпечить високу якість життя при екологічно безпечних умовах.
Під дією науково-технічного прогресу змінюються продуктивні сили суспільства і засоби виробництва, відбуваються зміни в співвідношенні уречевленої і живої праці. Наука перетворюється в продуктивну силу суспільства.
» следующая страница »
1 ... 85 86 87 88 89 9091 92 93 94 95 ... 201