Використовуючи фінансові важелі, держава може суттєво впливати на основні показники розвитку економіки.
Розвинуті країни почали активно використовувати державні фінанси в регулюванні економіки з часів світової економічної кризи. Основоположником теорії і практики регулювання економіки у XX ст. був англійський економіст Дж. Кейнс. Головним завданням економічної політики держави, згідно з його теорією, є управління сукупним попитом, а одним з основних інструментів проведення цього управління є державний бюджет. Держава має можливість шляхом регулювання доходів і видатків бюджету впливати на процес накопичення капіталу, обсяг сукупного попиту й пропозиції. Теорія державних фінансів Кейнса для стимулювання економіки підтримує бюджетні дефіцити на певних часових періодах: в умовах економічної депресії держава повинна зменшувати податкове навантаження і збільшувати видатки державного бюджету; дефіцит бюджету стимулюватиме додатковий попит і позитивно впливатиме на розвиток народного господарства.
Ще у XIX ст. німецький економіст А. Вагнер виявив тенденцію підвищення видатків державних бюджетів розвинутих країн, яка позитивно впливала на темпи росту виробництва [22, с. 42].
Бюджет є важливим економічним важелем держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цілому. Органи державної влади мають можливість впливати через нього на фінансову діяльність місцевих органів влади, які формують бюджети адміністративно- територіальних одиниць. За допомогою бюджету діяльність органів управління отримує цілком визначену в законодавчому і нормативному плані правову базу для залучення і витрачання грошових коштів. Вплив державного бюджету на економіку можна оцінити як кількісно, так і якісно. Кількісна оцінка визначається обсягом мобілізованих коштів, якісна - встановленням пропорцій

Рис. 1.3. Роль бюджету держави
Призначення та роль бюджету залежить від його поділу на поточний та бюджет розвитку (табл. 1.4).
Таблиця 1.4
Характеристика поточного та бюджету розвитку
|
Характе ристика бюджету |
Поточний |
Бюджет розвитку |
|
1 |
2 |
3 |
|
Принципи |
- забезпечення достатнього рівня розвитку регіону; - стабільність надходження коштів; - пріоритетний розвиток соціально- культурної сфери; - наукова обґрунтованість розмірів видатків; - обов’язковий характер виконання |
- тісний зв’язок з поточним бюджетом; - зміна бюджетних пріоритетів; - виконання в міру надходження коштів |
|
Доходи |
- податок на доходи фізичних осіб; - податок на власність; - неподаткові надходження; - субсидії, субвенції, дотації; - плата за землю |
- податок на прибуток підприємств; - адміністративні збори та платежі; - надходження від штрафів та фінансових санкцій; - інші неподаткові надходження |
Продовження табл. 1.4
|
1 |
2 |
3 |
|
Видатки |
- на соціальний захист та соціальне забезпечення; - на фінансування пасажирського транспорту; - на тверде паливо; - на соціально-культурну сферу; - на охорону здоров’ я; - на фізичну культуру і спорт; - на житлове господарство; - на заходи цивільної оборони, правоохоронні органи; - на утримання органів влади |
- капітальні вкладення на розвиток виробництва і соціальної сфери;
» следующая страница » |