Безробіття поділяють на 3 основних типи: фрикційне, структурне і циклічне.
Фрикційне безробіття пов’язане з пошуками або чеканням роботи в найближчому майбутньому. При наявності вибору професії, роду і виду діяльності деякі працівники виявляються в положенні „між роботами”. Одні добровільно змінюють місце роботи, інших звільняють, і вони шукають нову роботу, треті втрачають сезонну роботу. Цей тип безробіття є неминучим, і навіть бажаним, тому що багато працівників змінюють вид діяльності на більш кваліфікований і високооплачуваний, і, таким чином, відбувається більш раціональний розподіл трудових ресурсів.
Структурне безробіття виникає у зв’язку з падінням попиту на робочу силу в різних галузях. Наприклад, коли з розвитком технологій або змін споживчого попиту відпадає потреба у виробництві будь-якого товару. Різниця між структурним і фрикційним видами безробіття: фрикційне безробіття більш довгострокове, тому що потрібен час для придбання нових знань або зміни місця проживання, тому воно вважається більш серйозним. Фрикційний і структурний види безробіття є неминучими. У зв’ язку з цим 100 % зайнятість населення є недосяжною. Звідси виникає термін природний рівень безробіття, який дорівнює сумі рівнів фрикційного і структурного безробіття. Такий рівень установлюється, коли ринки робочої сили перебувають у рівновазі, тобто кількість тих, що шукають роботу, дорівнює кількості робочих місць.
Крім цього, існує циклічне безробіття, що виникає в період спаду в економіці, коли попит на товари і послуги знижується, зайнятість скорочується
і, як наслідок, зростає безробіття. Тому циклічне безробіття іноді називають безробіттям, пов’язаним з дефіцитом попиту. Наприклад, у розпал Великої депресії в США розмір циклічного безробіття досягав 25 %.
Циклічне - найнебезпечніша форма безробіття. Через депресію, втрату кваліфікації, самоповаги воно може призвести до руйнації моральних підвалин суспільства і в результаті - до суспільних і політичних криз. Історія показує, що масове безробіття призводить до швидких соціальних змін.
Матеріальну підтримку доцільно надавати тим, хто з не залежних від них причин буде неповно зайнятим лише короткотривалий період, тобто перебуває в стані часткового безробіття. Для них має бути розроблено механізм соціального захисту, в основу якого слід покласти норми Конвенції МОП №168 «Конвенція про сприяння зайнятості та захист від безробіття».
Вивчення можливості запровадження матеріальної підтримки працюючих в умовах часткового безробіття виявило доцільність надання її в умовах стабільної економіки, коли запрацюють підприємства, визначиться потреба щодо необхідної чисельності працівників, а простої та зупинки виробництва матимуть тимчасовий, локальний характер.
Існує два способи визначення кількості безробітних. Перший (офіційний) -
це відомості державних центрів зайнятості про громадян працездатного віку,
які зареєстровані як такі, що шукають роботу. Другий - визначення кількості 240
безробітних за методикою Міжнародної Організації Праці (МОП). За нею визначено, що рівень безробіття в Україні складає 9,8 % економічно активного населення у віці 15-70 років, у той час як кількість безробітних, що стоять на обліку у центрах зайнятості, становить 4,5 % населення.
У той же час, за даними Державного комітету статистики, рівень безробіття в Україні на 01.07.2003 р. дорівнював 3,7 %. На обліку в центрах зайнятості у липні стояло 1 млн 37 тис. громадян.
Між тим, на думку експертів, рівень безробіття значно вищий, оскільки не всі безробітні зареєстровані та знаходяться на обліку, тобто їх кількість збільшується за рахунок прихованого безробіття.
За офіційною статистикою, найбільший рівень безробіття на 1 червня
2003 р. був зареєстрований у Рівненській (6,6 %), Тернопільській (6,4 %), Чернівецькій (6,2 %) та Херсонській (6,1 %) областях, найнижчий - у Києві (0,5 %), Севастополі (0,7 %) та Одеській області (2,1 %).
» следующая страница »
1 ... 127 128 129 130 131 132133 134 135 136 137 ... 256