В результаті на державному рівні були запроваджені, як тепер виявилося, безперспективні заходи щодо організації бірж в якості потужних гуртових товарних ринків, які на Заході сьогодні перетворилися у центри вивчення кон’юнктури та укладання строкових фінансових контрактів. Такий перебіг подій зумовлювався прийняттям недосконалого біржового законодавства, яке включає наступні Закони і законопроекти України:
■ ЗУ “Про товарну біржу”;
■ ЗУ “Про цінні папери і фондову біржу”;
■ ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”.
У названих вище законах не передбачалося використання у біржовій торговельній практиці строкових контрактів. Це починають робити лише тепер, виробляючи нові законопроекти:
■ Правила випуску та обігу фондових деривативів;
■ проект ЗУ “Про похідні цінні папери ”;
■ проект ЗУ “Про строкові фінансові інструменти ”.
Наступний період становлення та функціонування бірж в Україні довів, що як не можна повернути минуле, так не можна у сучасних умовах вибухового розвитку інформаційних технологій, зростання обсягів торгівлі ставити завдання організації основного товарообігу реального товару та фінансових інструментів через біржі. Це було можливим та доцільним на початку двадцятого століття. У двадцять першому ж виникає гостра необхідність створення бірж у вигляді ринків цінових та курсових ризиків, які функціонують окремо від ринків реальних активів, даючи змогу ефективно управляти фінансовими потоками на макро- та мікрорівнях в умовах підвищеної цінової змінності.
Створені у 1991-1992 рр. біржі впродовж наступних років були поставлені перед проблемою впровадження строкових контрактів. Одночасно на державному рівні приймалися дещо несподівані для біржовиків та органів державного регулювання ринку цінних паперів (Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, далі ДКЦПФР) недосконалі законодавчі акти, такі як відомий ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”, у якому вперше зустрічається визначення строкових контрактів - товарних, валютних, фінансових ф’ючерсів, форвардів та опціонів.
ДКЦПФР випускає свої нормативні документи та готує законопроект “Про похідні цінні папери”, який, однак, не виноситься на розгляд Верховної Ради України. Натомість 21 грудня 2001 р. у першому читанні приймається законопроект “Про строкові фінансові інструменти”, запропонований головою підкомітету з питань господарського законодавства Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій С.О. Москвіним.
Цей законопроект відносить до строкових фінансових інструментів лише ф’ючерси та опціони, причому біржові, але не вводить поняття строкового ф ’ючерсного ринку, строкових ф ’ючерсних цін, не дає вичерпного переліку учасників, там відсутнє тлумачення суті ф’ ючерсного ринку.
Сьогодні можна констатувати той факт, що в Україні не відбувається відновлення ринкової біржової культури та наукової школи, відсутня підготовка нового покоління фахівців, здатних діяти у динамічному біржовому середовищі.
На цьому фоні неодноразові спроби становлення строкових сегментів на валютному та зерновому біржових ринках України були приречені на провал. Такий стан справ зумовив суттєве відставання вітчизняної науки з проблем новітніх технологій управління фінансовими ризиками в умовах підвищеної цінової змінності, визначення місця та ролі строкових фінансових ринків у прогнозуванні майбутнього профілю економіки тощо.
Показовим є той факт, що саме у цей час суттєво активізують свою діяльність європейські ф’ ючерсні біржі, більшості з яких десять років тому взагалі не існувало. Сьогодні ж Європейська біржа (ЕиКОКЕХТ • ЬІББЕ), Паризька біржа фінансових ф’ючерсів (МАТІБ) суттєво наростили обсяги торгівлі, причому річні темпи зростання кількості укладених контрактів становлять більше 500%.
» следующая страница »
1 ... 201 202 203 204 205 206207 208 209 210 211 ... 384