Для захисту від здирства євреїв 1568 року у Львові при церкві Успіння було створено братство, що мало надавати безпроцентні позики для братчиків, які потребують допомоги. Але з часом гроші стали позичати і стороннім людям, у тому числі євреям.
Такий звичай—створювати при храмах братства для допомоги бідним вірянам — з’явився в італійських містах. Першу таку установу було засновано у XV столітті ченцями. Вони назвали ЇЇ латиною monte di pieta, що означає “гора побожності”. У 70-х роках XVI століття такі банки були вже у кожном) італійському місті, зокрема у Пармі, Люсії, Генуї, Вероні, Болоньї та ін.
У 1599 році виникла ідея створити у Львові при латинському соборі свій побожний банк (mons pius). Був і стартовий капітал — 1000 злотих, які залишив після своєї смерті Павло Кампіан. У заповіті він написав позичати гроші бідним львів’янам під заставу до року без жодних процентів. А для переховування предметів застави (фантів) і грошей призначив ту каплицю, у якій його мали поховати.
Батькову справу продовжив Мартин Кампіан, який намагався збільшити капітал. Але лише архієпископ Ян Тарнавський зміг довести почате до
Зміст
кінця і 12 листопада 1665 року затвердив статут побожного банку з капіталом у 7000 польських злотих. Позики мали надаватися тільки бідним християнам. Якщо сума становила 50 злотих, проценти не стягувалися, а за кредитами на суму 100 злотих бралися 4%. Отримані доходи мали йти на допомогу бідним дівчатам і вдовам.
У 1703 році під наступом шведських військ банк виїхав зі Львова і повернувся аж 1709 року. Аналіз банківських книг засвідчив, що у цей період основними клієнтами були духовенська верхівка, шляхта і багаті міщани. Цей побожний банк проіснував до 1772 року, коли Львів перейшов під владу Австрійської імперії.
Більшого успіху в організації братств досягли львівські вірмени, які за період від 1640 до 1728 року створили при своїй церкві чотири побожних банки (і це попри те, що у середині XVII століття у Львові було лише 147 вірменських родин).
Такі братства, які ще називалися конфратернями, створюватися з метою пропаганди культу якоїсь чудотворної ікони. Вірянин, котрий зазнав божої ласки, засновував грошовий фонд і залучав до цієї справи ще кількох людей. Укупі вони складали засновницький акт, у якому зазначалися умови надання і повернення позик. Цей документ підлягав затвердженню церковною владою. У такий спосіб у 1640 році було створено братство Муки Господньої під патронатом Св. Григорія при чудотворному образі Патріарха Вірменії, у 1654 році — братство при образі Непорочного Зачаття Марії-Діви, у 1740 році братство при образі Матері Божої Язловецької та у 1728 році — братство Трійці Найсвятішої при стародавньому образі Св. Трійці.
Після того, як Львів увійшов до складу Австрійської імперії, нова влада високо оцінила діяльність вірменських братств і здійснила їхню реорганізацію 28 грудня 1788 року усі чотири побожних банки міста об’єднали в один, до скарбниці якого передали усі гроші та невикуплені предмети застави. Так був створений капітал у сумі 180191 польського злотого. Банк мав сплачувати податки до австрійського бюджету.
Першими банківськими установами, що виникли після переходу Східної Галичини під владу Австрійської імперії, були 18 ощадних кас. створених 1783 року з метою залучення вільних коштів середнього класу. Ці фінансові установи не прагнули отримання прибутків, коли вкладали кошти у ризиковані проекти. Передусім тут цінували безпечність вкладів. Найвідомішими були Галицька ощадна каса, створена 1844 року для польської спільноти, та Українська щадниця, яка з 1906 року залучала кошти українського населення. У1912 році, крім названих установ, у Га-
личині діяло 27 повітових і 24 міських кас. Вони працювали і під час Першої світової війни, хоч і не дуже жваво. .Але жодна з них не занепала, бо їх підтримував Крайовий банк і створений у 1902 році Союз ощадних кас Галичини, який наприкінці 30-х років XX століття об’єднував 97 кас.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67 8 9 10 11 12 ... 233