Тому Україна також повинна зробити відповідні кроки щодо своєї інформаційної безпеки, яка згідно з Конституцією є невід’ємною складовою національної безпеки нашої держави.
Стосовно поняття злочинів у сфері комп’ютерної інформації слід зазначити таке. В Україні кримінальна відповідальність за посягання у сфері комп’ютерної інформації (її ще називають «комп’ютерна» або «кіберзлочинність») була встановлена лише у 1994 р.
За даними статистики МВС України протягом 1997—2000 р. зареєстровано 36 злочинів у сфері комп’ютерної інформації. Протягом 2001 р. органами внутрішніх справ було виявлено 16 таких злочинів, а у 2002 р. — вже 30. Слід враховувати, що невеликі статистичні показники зумовлені злочинами, які характеризуються надзвичайно високим ступенем латентності.
У новому КК України існує три статті, що передбачають відповідальність за злочини аналізованого виду. Вони об’єднані розділом XVI Особливої частини, який має назву «Злочини у сфері використання електронно- обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж». КК України містить й інші статті, які можуть застосовуватися при визначенні відповідальності за вказані посягання. Зокрема, ч.3 ст.190 (шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно- обчислювально'ї техніки) і ст. 200 (використання підроблених електронних засобів доступу до банківських рахунків) [178, с. 86].
Україна відстає у створенні відповідної нормативної бази. Навіть у Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001—2005 рр. жодним словом не згадується про злочини у цій сфері. І це при тому, що Концепція національної безпеки України затверджена постановою Верховної Ради від 16 січня 1997 р., називає основними загрозами національній безпеці загрози в інформаційній сфері. Однією з них є невиваже- ність державної політики та відсутність необхідної інфраструктури у названій сфері.
В Україні серйозних наукових розробок проблем небезпечних діянь у сфері комп’ютерної інформації та кримінологічних проблем запобігання цим злочинам немає. У небагатьох публікаціях на вказану тему неконкретно розглядається коло питань, пов’язаних зі злочинами зазначеного виду.
Існує три основні підходи до визначення злочинів у цій сфері.
Прихильники першої позиції злочинами у сфері комп’ютерної інформації вважають усі суспільно небезпечні діяння, предметом яких є комп’ютерна інформація [179, с. 9]. Згідно з іншою точкою зору, злочини слід вважати комп’ютерними у тому разі, коли інформація (інформаційні технології) є знаряддям їх вчинення [180, с. 6]. Нарешті, останній підхід полягає у визнанні злочинами у сфері комп’ютерної інформації лише тих посягань, і предметом, і знаряддям вчинення яких є комп’ютерна інформація [181, с. 148].
Отже, всі дослідники як критерії, що дають можливість відмежувати злочини у названій сфері від інших посягань, у різних комбінаціях використовують ознаки предмета злочину і знарядь його вчинення.
Окремі науковці вважають за доцільне дещо розширити загальнотеоретичне поняття предмета злочину [182, с. 75—78; 183, с. 87]. Тому пропонується включити не тільки речі матеріального світу, а й певні, об’єктивно існуючі, явища утворення — комп’ютерну інформацію. «Тоді вирішується значна кількість теоретичних проблем щодо визначення останнього не лише у складах злочинів у сфері комп’ютерної інформації, а й у деяких інших (загалом у кримінальному законодавстві існує близько 30 норм, у яких інформація в різних її проявах прямо названа тим матеріальним утворенням, впливаючи на яке винний заподіює шкоду об’єктові)» [178, с. 87].
Різновидом комп’ютерної інформації є комп’ютерні програми.
Висловлюється цілком слушна думка, що «єдиний правильний підхід до створення загального поняття злочинів у вказаній сфері полягає у одночасному врахуванні (як їхніх ознак) предмета і знарядь вчинення цих посягань. Спираючись тільки на таке поєднання ознак складу злочину, можна створити «формулу», яка дозволила б безпомилково відрізняти злочини у названій сфері від інших суспільно небезпечних діянь.
» следующая страница »
1 ... 239 240 241 242 243 244245 246 247 248 249 ... 381