Свого часу багато надій покладалося на приватизацію. Але це тривалий процес, який не вчинив своєчасно істотного впливу на економіку. Більше того, він для України став малоефективним в умовах інфляції і економічного спаду. Інфляція позбавляла стимулів до інвестицій у приватне підприємство, а депресія не дозволила господарству піднятись і створити приватний кредитний ринок.
Справедливо зазначається: «як лозунг приватизація ще більш приваблива і, на жаль, більш химерна, ніж будь-який найпривабливіший лозунг комуністичного періоду. Тому вживати його треба доречно, а не для накопичення політичного багажу» [120, с. 18]
З метою забезпечення економічної безпеки України нерідко висловлювалися рекомендації щодо проведення з боку держави жорсткого контролю за розвитком економіки або навіть економічної диктатури (введення надзвичайного економічного стану), що зумовлено надто тривалою і руйнівною кризою, яка охопила всі сфери життя суспільства — економічну, соціальну та політичну та може призвести до соціальних потрясінь і втрати незалежності [87, с. 324—338].
Ми поділяємо думку, що «у перехідний до ринкових відносин період роль державного регулювання економічних процесів повинна бути значно вагомішою, ніж за умов розвинутої ринкової економіки. Чим ліпше працює ринок, а країна процвітає, тим менше потрібно державі втручатися в економіку; і навпаки, чим далі суспільство від економічної стабільності та розвитку, тим ширшим та масштабнішим повинно бути державне регулювання ринкових відносин. Дерегулювання, тобто зменшення тиску держави на підприємство, спрощення процесу реєстрації підприємництва та ліцензування, податкової системи, є послабленням втручання держави на мікрорівні. Дерегулювання ж перехідної економіки на макрорівні, тобто відмова держави від управління важливими процесами, загрожує демократичним цінностям не менше, ніж тоталітаризм» [87, с. 325].
Вітчизняний досвід доводить, що «спроба різкого переходу від тоталітаризму до ринку, без відповідної законодавчої бази, призвела до того, що економіку держави почали прибирати до рук мафіозно- корумповані структури, спекулятивний бізнес, рекет, вливаючись у командні висоти в економіці і політиці. Економіка України руйнується. Високоліквідну експортну продукцію у підприємств-виробників скуповують посередницькі комерційні структури, які займаються її вивезенням за межі країни, збагачуючись таким способом за рахунок держави. Усе це, а також вивезення капіталу за кордон, збільшує зовнішній борг, підриває економічну безпеку держави» [87, с. 325].
За цих умов потрібна сильна виконавча влада усіх рівнів, щоб взяти економічну ініціативу в державні руки. Стабілізувати ситуацію на макрорівні сьогодні можна за допомогою сильної виконавчої влади, на мікрорівні — шляхом місцевого самоврядування, сприяння розвитку приватної власності і появі середнього класу — підприємців, фермерів.
Потрібно забезпечити жорсткий адміністративний контроль щодо використання національного багатства, захисту національних інтересів у зовнішньоекономічних зв’язках, дотримання законодавства в галузі підприємництва і фінансово-кредитної діяльності, діяльності державних правоохоронних органів, за проходженням у країні грошових потоків та бюджетних коштів. Це є однією із головних сьогоднішніх умов забезпечення економічної безпеки.
«Економічна безпека країни в умовах глобалізації передбачає захищеність інтересів держави та інших суб’єктів господарювання. Саме вона тісно пов’язана з іншими складовими економічної безпеки, від її рівня залежить інвестиційний клімат у державі. Зумовлена вона стабільністю грошово-кредитної, бюджетної та валютної систем, залежить від багатьох показників, важливіші з яких такі, як: розподіл державного бюджету, стійкість банківської системи, національної валюти, стан зовнішньої та внутрішньої заборгованості, дефіцит платіжного балансу» [87, с. 330].
» следующая страница »
1 ... 17 18 19 20 21 2223 24 25 26 27 ... 381