організації у відповідь на сигнали соціоекономічного та політичного ландшафту, обумовлені складним комплексом змістовних факторів внутрішніх підсистем та зовнішнього середовища.
Сучасна економічна криза, перші прояви якої вже стали відчутні восени 2008 р., продовжує набирати обертів, а рецесійні процеси, що розвивалися у протягом 2008 р., справили досить значний вплив на розвиток національної економіки. Після тенденції економічного зростання на 6% у 2008 р., за даними Держкомстату, приріст реального ВВП в цілому за 2008 р. становив 2.1%. Проте у грудні 2008 р. відбулося призупинення поглиблення падіння обсягів ВВП (порівняно з попереднім місяцем) - 9.9% проти - 4,4% у листопаді. Так, у грудні 2008 р. до грудня 2007р. обсяг промислового виробництва зменшився на 26,6% (у листопаді до листопада 2007 р. на 28.6%), а до листопада 2008 р. - зріс на 3.2% [6]. Така ситуація дозволяє стверджувати, що в значний потенціал для подолання негативних тенденцій та забезпечення поступового відновлення розвитку економіки. Однак, на думку більшості дослідників, незважаючи на значні масштаби, дана економічна криза закономірним проявом циклічного розвитку економіки. Тому для будь-яких господарювання ключовим фактором виживання за даних умов е забезпечення ефективної моделі поведінки підприємства.
Ефективність моделі поведінки підприємства буде залежати ряду заходів керівництва усіх спрямованих на виживання підприємства у кризовий період, адже прийняття стратегії в нестабільному кризовому становиїщі занадто важким та складним для кроком. Антикризові заходи повинні передбачати аналіз фінансового стану підприємства, рівня ефективності його діяльності, положення підприємства на ринку. Відповідно до цього підприємством може бути обрано найбільш моделі поведінки Реалізація будь-якої з обраних моделей повинна здійснюватись, в першу чергу, шляхом корегування відповідно до вимог швидкозмінного кризового зовнішнього та внутрішнього середовищ діяльності підприємства. У разі скрутного становища підприємства, модель поведінки останнього повинна бути направлена на збереження основної діяльності підприємства у мінімальних обсягах з метою можливості відновлення попередніх (передкризових] масштабів та можливого покращення ситуації на ринку загалом.
У іншому випадку, за умов достатньо вигідного положення підприємства на ринку, а також його задовільного фінансового стану, незважаючи на загальну економічну кризу, поведінкова модель підприємства може бути направлена к розширення підприємства. Дана модель поведінки забезпечується більшою мірою не шляхом розширення асортименту продукції чи удосконаленням якості існуючої продукції, а за рахунок придбання активів конкурентів, за різко заниженою в умовах кризи ціною, з метою використання для розвитку діяльності або подальшим перепродажем.
Однак період економічної кризи - це період, час якого відбувається так званий "перерозподіл можливостей". Суть даного явища можна пояснити так час зростання ринку підприємству у висококонкурентному середовищі важко "відстоювати" свою частину ринку, а тим більше "завоювати" нові сегменти: в період економічної кризи більшість підприємств знижує свою активність, втрачає своїх споживачів, або взагалі банкрутіє; саме тому в даний період дуже важливо здійснювати ряд заходів, направлені на завоювання та збільшення свого сегменту ринку.
обидві вищезгадані моделі поведінки підприємства те, що кожна з них направлена на подолання кризи підприємства з мінімальними збитками покращення його позицій на ринку та передбачає ряд спільних заходів Водночас перша модель поведінки направлена на покращення підприємства насамперед час кризи, а інша -переважно в момент післякризового економічного зростання.
Ефективність кожної з вище описаних моделей поведінки підприємств базується на системі управління підприємством в умовах кризи та злагодженій діяльності організації, що проявляється у злагодженій професійній діяльності менеджменту підприємства всіх яка забезпечується:
» следующая страница »
1 2 34 5