Зважаючи на вік вкладника, розрізняють вклади: на дітей (до 16 років); молодіжні (від 16 років до 30 років); осіб зрілого віку (від 30 до 45 років); осіб передпенсійного віку (від 45 років до 55-60 років); осіб пенсійного віку.
Залежно від виду валюти, в якій залучаються кошти у вклади, розрізняють вклади в національній та іноземній валютах. В останньому випадку слід враховувати чинне валютне законодавство.
Виходячи із можливостей капіталізації нарахованих відсотків, виокремлюють вклади з простими та складними відсотками. За характером визначення процента вклади бувають: з фіксованою процентною ставкою; з плаваючою процентною ставкою; безпроцентні.
Залежно від періодичності виплати процентів за вкладами їх поділяють на вклади з виплатою процентів: за період, тобто через певний час після залучення банками коштів; авансом, тобто одночасно із внесенням коштів на вклад; за запитом, тобто у зв’язку із закриттям вкладного рахунка.
За характером вилучення коштів вклади поділяються на такі, як: з попереднім повідомленням про вилучення; без попереднього повідомлення про вилучення; з обмеженнями у вилученні коштів.
Ощадні вклади призначені для нагромадження та вкладання грошових заощаджень. Для цих вкладів характерним є повільне, плавне зростання, а також те, що використання ощадних вкладів у більшості випадків відбувається через тривалий проміжок часу.
Зберігання заощаджень юридичних та фізичних осіб на ощадних вкладах викликано різними мотивами, може мати за своєю економічною сутністю різне призначення. В принципі можна розрізнити цільове зберігання і зберігання без чітко вираженого цільового призначення. Банки, зокрема, можуть приймати цільові вклади на дітей, для придбання автомобілів, житла, інших товарів тривалого користування, що дорого коштують, пенсійні вклади. Останні призначені для акумулювання персоніфікованої частини внесків громадян з метою одержання ними за досягненням пенсійного віку додаткової пенсії.
Суттєво впливає на класифікацію вкладів за різними ознаками порядок встановлення розміру депозитного процента. Чинним законодавством України передбачено, що комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки за своїми операціями.
При цьому правомірно відносити до складу валових витрат банку витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням процентів за депозитними вкладами у повному обсязі, незалежно від рівня процентної ставки, якщо вони пов’язані з веденням господарської діяльності платника податку. При сплаті процентів за вкладами пов’язаним особам комерційний банк має право віднести до складу валових витрат суми, які не перевищують звичайні процентні ставки за депозитними вкладами у даному банку. Витрати по сплаті процентів у сумі, що перевищує звичайні процентні ставки, мають бути віднесені за рахунок прибутку банку.
Вилучення коштів з ощадного вкладу регламентується у депозитному договорі, як правило, здійснюється після подачі вкладником до банку попереднього повідомлення. Строк повідомлення про вилучення коштів може визначатись законодавчо або в індивідуальному порядку в депозитній угоді.
З метою залучення коштів юридичних і фізичних осіб комерційні банки можуть відкривати строкові депозитні рахунки як у національній, так і в іноземній валюті. У разі їх відкриття між комерційним банком і власником коштів укладається депозитний договір у письмовій формі.
Депозитний договір засвідчує право комерційного банку управляти залученими від юридичних і фізичних осіб коштами та право вкладників отримати в чітко визначений строк суму депозитного вкладу і процентів за його користування. Основними реквізитами та умовами депозитного договору повинні бути:
назва та адреса банку, який приймає депозит (вклад); назва та адреса власника коштів; дата внесення депозиту; сума депозиту;
» следующая страница »
1 ... 43 44 45 46 47 4849 50 51 52 53 ... 278