Банківська справа

Актуальним є питання про розмір відрахувань від чистого прибутку до резервного капіталу комерційного банку. Прискорені розміри відрахувань з метою найшвидшого створення резервного капіталу можуть суттєво знизити розмір прибутку, що використовується на виплату дивідендів. Це може нега­тивно вплинути на вартість акцій та подальший процес формування статут­ного капіталу комерційного банку. Занадто низькі розміри відрахувань від прибутку збільшать термін формування резервного капіталу та можуть нега­тивно вплинути на фінансову стійкість банку. Тому банки, виходячи з їх влас­них потреб, застосовують, як правило, змітаний порядок формування резерв­ного капіталу, коли протягом кількох років здійснюються підвищені розміри відрахувань від прибутку, а потім встановлюються помірні чи невеликі роз­міри відрахувань до досягнення встановленої величини цього капіталу.

До складу власного капіталу комерційного банку входять спеціальні фонди та резерви. Згідно з чинним законодавством комерційні банки ма­ють право створювати спеціальні фонди, призначені для розширення і розвитку банківської діяльності та її матеріально-технічної забезпеченості, вирішення питань матеріального стимулювання працівників та соціаль­ного розвитку колективу банку. Кількість, назва, порядок створення, фор­мування та використання таких фондів встановлюється загальними збо­рами учасників, засновників (акціонерів) з урахуванням вимог чинного законодавства. Джерелом формування спеціальних фондів виступає чис­тий прибуток комерційного банку.

Власний капітал комерційного банку включає такий компонент, як результати переоцінки окремих активів, зокрема основних засобів. Резер­ви переоцінки виникають двома способами. По-перше, в деяких країнах банкам дозволяється час від часу зі зміною ринкової вартості здійснювати переоцінку своїх фіксованих активів. Такі переоцінки відображаються у балансі комерційного банку як резерв переоцінки. По-друге, нереалізова­на вартість «прихованих» резервів переоцінки може бути присутньою у балансі в результаті довгострокового володіння деякими активами, відоб­раженими у балансі за історичною вартістю їх придбання.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням первісної вартості і суми зносу об’єкта основ­них засобів на індекс переоцінки, який визначається діленням справедли­вої вартості об’єкта, що переоцінюється, на його залишкову вартість.

Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів вклю­чається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат, крім певних випадків.

Нерозподілений прибуток — це частина чистого прибутку, яка не роз­поділяється, а залишається у комерційного банку, як правило, з метою реінвестування в його діяльність. Зазначений прибуток є джерелом влас­ного капіталу внутрішнього походження. Він створюється як залишок чистого прибутку після нарахування дивідендів, відрахувань у загальні резерви, резервний капітал та інші фонди (резерви), створені відповідно до рішень загальних зборів акціонерів (засновників, учасників) банку або чинного законодавства. У фінансовому обліку нерозподілений прибуток включає результат минулих років, результат минулого року, що очікує затвердження зборами акціонерів (засновників), та результат поточного року.

Оскільки розмір усіх відрахувань (крім дивідендів) завчасно визначе­но, то залишок нерозподіленого прибутку за минулий рік залежить, голов­ним чином, від розміру дивідендів, які повинні сплачуватися акціонерам. З метою додержання встановленого Національним банком України співвідношення між «власним капіталом і активами» комерційні банки часто змушені обирати між збільшенням розміру нерозподіленого прибутку та емісією нових акцій. Однак акціонери комерційного банку є його влас­никами і неохоче йдуть на розширення кола акціонерів через нову емісію акцій. Частина прибутку, що залишається у розпорядженні комерційного банку, замість того, щоб бути розподіленою на дивіденди, дає підставу влас­никам банку вважати, що ці утримані кошти в майбутньому дадуть необ­хідну ринкову доходність звичайних акцій. Збільшення власного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку вигідно також тому, що з ним не по­в’язані ніякі витрати. Однак тривале стримування виплати дивідендів може призвести до зниження ринкової вартості акцій.

 

« Содержание


 ...  40  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я