Підприємство отримує виписки банку періодично, в міру здійснення валютних операцій, або в інші встановлені банком строки. Обробка виписки банку з поточного валютного рахунка проводиться у порядку, аналогічному для виписок із поточного рахунка в національній валюті.
3. Неторговельні операції в іноземній валюті
Основою неторговельних операцій комерційних банків є відкриття пунктів обміну валюти.
Проведення операцій у пункті обміну валюти розпочинається лише після його реєстрації в територіальному управлінні НБУ та реєстрації РРО у податковому органі згідно з наказом по банку.
Банки (фінансові установи) для реєстрації пунктів обміну валюти подають до територіального управління:
а) заяву про відкриття пункту обміну валюти;
б) інформацію банку про: стаж роботи касирів та дані про їхню освіту відповідно до кваліфікаційних вимог; наявність потрібних технічних засобів і довідників для визначення справжності банкнот іноземних держав та дорожніх чеків; наявність РРО; забезпечення сейфом для зберігання валюти і бланків суворого обліку;
в) копію документа, який дає право на розміщення пункту обміну валюти в певному місці (власність, оренда);
г) копію висновку територіального управління про погодження агентської угоди, укладеної банком з агентом, якщо пункт обміну валюти банку працюватиме на підставі агентської угоди;
ґ) інформацію про відповідність приміщення пункту обміну валюти вимогам нормативно-правових актів НБУ щодо технічного стану та організації охорони.
Територіальне управління НБУ протягом 14 робочих днів з дати надходження поданих банком документів розглядає їх та приймає рішення про реєстрацію або відмову пункту обміну валюти .
Територіальне управління НБУ реєструє пункт обміну валюти в Книзі реєстрації пунктів обміну валюти та після цього видає банку на бланку відповідну довідку.
У разі систематичного (три і більше разів) порушення пунктом обміну валюти порядку організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України протягом календарного року довідка підлягає відкликанню.
Упродовж трьох останніх років спостерігалася тенденція до зменшення кількості пунктів обміну валюти і банків, які їх мали (див. табл. 12.2)
.
Таблиця 12.2 Узагальнені дані про середньорічну кількість банків, які мали пункти обміну іноземної валюти (ПОВ)
|
Рік |
Загальна кількість банків, які мали ПОВ |
Кількість банків, які мали лише ПОВ, що працювали на підставі агентських угод |
Кількість банків, які мали лише власні ПОВ |
Кількість банків, які мали власні ПОВ і ПОВ, що працювали на підставі агентських угод |
|
2000 |
140 |
5 |
59 |
76 |
|
2001 |
133 |
9 |
58 |
66 |
|
2002 |
124 |
7 |
54 |
63 |
Курси купівлі та продажу іноземних валют за гривні в касі банку, у пунктах обміну валюти, в т.ч. агентів, встановлюються банком щоденно до початку робочого дня згідно з наказом по банку. Цей наказ має бути завірений печаткою банку. У ньому зазначаються дата, час, з якого діють встановлені курси, значення курсів купівлі та продажу валют, місцезнаходження та реєстраційний номер пункту обміну валюти банку та пункту обміну валюти агента у відповідному територіальному управлінні НБУ.
У банку та в пунктах обміну валюти, які розташовані за різними адресами, в один робочий день дозволяється встановлення різних значень курсів валют. Також протягом робочого дня банк може змінювати значення курсів купівлі та продажу валют:
• у касі з обов’язковим оформленням кожного зміненого значення курсів відповідним наказом, у якому обов’язково зазначається час зміни курсів;
» следующая страница »
1 ... 213 214 215 216 217 218219 220 221 222 223 ... 278