Банківська справа

Гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невико­нання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено зако­ном (право застави). Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому. Застава виникає на підставі договору (див. дод.

6)     , закону або рішення суду.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні зас­таводавця або третьої особи.

Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заста- водержателя або за його наказом — у володіння третій особі.

Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні па­пери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення, а також майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (наприклад, майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом заста­ви, поширюються на її приналежності. Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого май­на, у випадках, встановлених договором.

Предметом застави не можуть бути національні, культурні та історичні цінності, які є об’єктами права державної власності і занесені або підляга­ють занесенню до Державного реєстру національної культурної спадщи­ни.

Не можуть бути предметом застави вимоги, які мають особистий ха­рактер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом.

Предмет застави залишається у заставодавця, якщо інше не встанов­лено договором або законом.

Якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідчен­ню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом. Застава рухомого майна може бути за­реєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесен­ням запису до Державного реєстру застав рухомого майна.

Майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.

Предмет застави може бути замінений лише за згодою заставодержа­теля, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ризик випадкового знищення або пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна. У разі випадкового знищення або випадко­вого пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодер­жателя зобов’язаний надати рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити знищений або пошкоджений предмет застави.

Якщо предмет застави не підлягає обов’язковому страхуванню, він може бути застрахований за згодою сторін на погоджену суму. У разі на­стання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до стра­ховика.

Оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених дого­вором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Як правило, заставодавцем може бути боржник та інколи третя особа (майновий поручитель).

Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить май­нове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить май­нове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

 

« Содержание


 ...  126  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я