ТЕОРІЯ КЛІЄНТУРИ — див. Теорія відповідності дивідендної політики складові акціонерів.
ТЕОРІЯ МІНІМІЗАЦІЇ ДИВІДЕНДІВ — теорія дивідендної політики підприємства, згідно з якою ефективність цієї політики визначається критерієм мінімізації податкових виплат з поточних та майбутніх доходів власників. А оскільки оподаткування поточних доходів у формі одержуваних дивідендів завжди вище, ніж майбутніх (з урахуванням фактора вартості грошей у часі, податкових пільг на прибуток, що капіталізується, тощо), дивідендна політика мусить забезпечувати мінімізацію дивідендних виплат, а відповідно максимізацію капіталізованого прибутку, для того щоб отримати найвищий податковий захист сукупного доходу власників. Проте така дивідендна політика не задовольняє численних дрібних акціонерів, які мають низький рівень доходів, і постійно потребують поточних надходжень коштів у формі дивідендних виплат, що знижує попит на акції таких підприємств, а відповідно й котирувальну ціну цих акцій на ринку.
ТЕОРІЯ модильяні-міллера — див. Теорія незалежності дивідендів.
ТЕОРІЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ДИВІДЕНДІВ — теорія дивідендної політики підприємства, згідно з якою обрана дивідендна політика ніяк не впливає ні на ринкову вартість підприємства (ціну акцій), ні на добробут власників (як у поточному періоді, так і в перспективі), оскільки ці показники залежать від суми сформованого, а не розподіленого прибутку. Відповідно до цієї теорії дивідендній політиці належить пасивна роль у механізмі управління прибутком. Авторами цієї теорії є економісти Ф. Модильяні та М. Міллер (зазвичай згадувані під абревіатурою ММ). Слід зауважити, що вони супроводили її значною кількістю обмежень, які в реальній практиці забезпечити неможливо. Незважаючи на це, теорія ММ, що справедлива лише стосовно досконалого ринку, на якому ліквідними є будь-які види цінних паперів, стала відправним пунктом для пошуку оптимальних шляхів формування дивідендної політики.
ТЕОРІЯ НЕСТАНДАРТНИХ УГОД — теорія, згідно з якою дрібні інвестори, котрі здійснюють нестандартні угоди, помиляються, коли активно купують акції у разі зростання їх курсів і не менш активно продають їх під час зниження курсів. Технічні аналітики, що дотримуються цієї теорії, використовують її як механізм вибору вдалого моменту для здійснення операцій, протилежних діям дрібних, «нестандартних» інвесторів.
ТЕОРІЯ ПЕРЕВАГИ ДИВІДЕНДІВ — теорія дивідендної політики підприємства, згідно з якою кожна одиниця поточного доходу, виплачена акціонерам у формі дивідендів, завжди вартує більше, ніж дохід, відкладений на майбутнє, позаяк вона «очищена» від ризику. З огляду на це максимізація дивідендних виплат має переваги над капіталізацією прибутку. Авторами Т.п.д. є економісти М. Ґордон і Д. Лінтнер. Опоненти цієї теорії, проте, стверджують, що здебільшого дохід, одержаний у формі дивідендів, все одно реінвестують знову в акції свого чи іншого підприємства. Це не дає змоги використовувати фактор ризику як аргумент на користь певної дивідендної політики (фактор ризику значною мірою залежить від менталітету власників; його визначає рівень ризику господарської діяльності, а не характер дивідендної політики).
ТЕОРІЯ ТЕХНІЧНА — інвестиційна теорія, згідно з якою ринкова ціна окремої акції залежить від співвідношення попиту і пропозиції на ринку цінних паперів загалом.
ТЕОРІЯ ФУНДАМЕНТАЛЬНА—інвестиційна теорія, яка базується на припущенні про те, що справжня ціна акції визначається майбутніми доходами корпорації (акціонерного товариства).
ТЕХНІЧНА ТЕОРІЯ — див. Теорія технічна.
ТИК — 1) мінімальне коливання біржового курсу, встановлене правилами біржі;
2) мінімально дозволена зміна ціни контракту.
ТИКЕР — 1) система інформування щодо курсів останніх біржових угод за допомогою пересувного рядка на електронному табло. Одержана і відтворена таким способом інформація за формою та юридичними наслідками є неофіційною і використовується при укладанні відповідних угод і здійсненні біржових операцій;
» следующая страница »
1 ... 42 43 44 45 46 4748 49 50 51 52