політики. Якщо компоненти, з яких проводиться збирання чи виробництво кінцевого продукту, ввозяться в зону зовнішньої торгівлі в непривілейованому режимі, то під час ввезення кінцевого продукту на митну територію використовується більш низька ставка імпортною мита, аніж на готові вироби. Не застосовується імпортне квотування для товарів із зони вільної торгівлі [1].
У багатьох країнах експортні операції оподатковуються за нульовою ставкою для сприяння припливу коштів до держави, а не з неї. Так, у Великій Британії за такою ставкою оподатковуються експортні операції. Всі митні платежі стягуються Управлінням митних платежів та акцизів. При розрахунку суми податку, що підтягає переводу в Управління митних платежів та акцизів, платнику дозволено відраховувати суму податку, стягнутою при закупівлі товарів, і виплачувати тільки різницю. Якщо ж у будь-якому періоді нарахована сума значна й перевищує податок, що підлягає переводу, то Управління виплачує різницю в 10-денннй термін після отримання декларації.
У Німеччині ПДВ називається податком з оборогу імпорту. Він являє собою акциз відповідно до Положення про податки, збори, мито та імпортний податок згідно з митним законодавством. Збір податків Здійснює Федеральне митне управління. Мета стягнення цього податку -адаптація товарів тре rix країн (звільнених від податку на додану вартість країни — експортера) до оподаткування ПДВ, який застосовується щодо аналогічних вітчизняних товарів. Отже, між вітчизняними та імпортованими товарами встановлюються рівноправні конкурентні відносини [3].
Об'єктом оподаткування є товар, який ввозиться з третіх країн у митну зону через митний кордон, у тому числі й той, що ввозиться безкоштовно. В основі бази оподаткування лежить митна вартість ввезеного товару (середня ціна), до якої додаються інші імпортні збори з цих товарів, а також транспортні витрати. Ставки податку такі самі, як і по оборотах всередині країни. - 15 і 7%.
Розмір мита та інших митних платежів залежить від методики Визначення бази оподаткування та порядку нарахування цих платежів.
Проблема оцінки товарів для митних цілей е одним з важливих напрямів багатосторонніх торговельних переговорів і являє собою процес, під час якого митні органи повинні визначити реальну ціну товару, що імпортується, та його місце в товарній класифікації тарифу. Відмінності національних методик митної оцінки здійснює безпосередній вплив на протекціоністський ефект мита. У тих випадках, коли метод митної оцінки призводить до завищення вартості товару, збільшення адвалорного мита здійснює такий самий вплив, як і збільшення тарифної ставки [4].
COT встановлює загальні принципи оцінки товарів для стягнення митних платежів, визначення митної вартості, основний з яких -використання так званої ціни угоди, тобто ціни, що реально сплачена чи підлягає сплаті за товар, що імпортується, а також неприпустимість визначення митної вартості на базі фіктивних оцінок або вартості товару вітчизняного походження. В ціну угоди можуть включатися багато додаткових витрат покупця (комісійні і брокерські витрати, вартість упакування, оплата послуг тощо) [5].
Трансформація митною регулювання зовнішньої торгівлі в країнах Центральної та Східної Європи відбувається в напрямку його узгодження з митним законодавством країн ЄС. Так, у Болгарії товарна номенклатура грунтується на Гармонізованій системі описування і кодування товарів (ГС) та Комбінованій номенклатурі ЄС (Combined Nomenclature, CN) [6]. Основний документ статистичного нагляду та обліку зовнішньоторговельних операцій є митна декларація. яка з 1996% p. замінена Єдиним адміністративним документом ЄС. На багато товарів встановлюється експортний податок. У новому тарифі адвалорні ставки заміняються на специфічні та комбіновані. У Болгарії, яка є членом COT з 1996 p., з 1997 р. діє новий Митний тариф і преференційні торговельні угоди з ЄС, ЄАВТ, угоди про зони вільної торгівлі із Словаччиною, Чехією, Словенією [7).
» следующая страница »
1 2 34 5