Внутрішні та зовнішні виміри регулювання міграційних процесів

багатьом українцям вижити у найскрутніший період реформ, але й дозволили їм набути досвіду господарювання в ринкових умовах, уможливили перетворення частини з них на підприємців. Вони відіграли також помітну роль у забезпеченні споживчого ринку дешевими імпортними товарами широкого вжитку в умовах, коли власне їх виробництво було у кризі, а купівельна спроможність населення низькою.

З середини 90-х спостерігається збільшення тривалості перебування більшості мігрантів за кордоном. Якщо в середині 90-х років однозначно переважали кількаденні виїзди, а більше місяця тривали не більше 20% поїздок, то тепер найбільш поширеними виявилися поїздки терміном від 1 до 6 місяців (приблизно половина від загальної кількості поїздок). На такий термін виїжджають здебільшого до Росії, Польщі, Німеччини. Кожна п'ята поїздка, спрямована переважно до Італії, Іспанії, Португалії, тривала ще довше - у середньому 1,5-2 роки.

Значно розширилася географія країн призначення мігрантів. Хоча Росія та країни, що є нашими західними сусідами залишаються найбільш відвідуваними українськими заробітчанами, збільшується їхня присутність у „старій" Європі, деяких азіатських, навіть латиноаме­риканських країнах. Наприклад, у Португалії, де 1999 р. налічувалось лише 127 легальних іммігрантів з України, у 2002 р. їхня кількість зросла до 65,5 тис, тобто більш ніж у 400 разів, а в 2007 р. їх нараховувалося вже 123 тис. Це майже офіційні данні.

Змінилася і структура робіт, що виконується мігрантами. На сьогодні основною сферами, де зайняті працівники-мігранти є:

• будівництво,

• сільське господарство (збирання врожаю),

• домашнє господарство (прибирання домівки, готування їжі, доглядання дітей та немічних людей похилого віку),

• сфера торгівлі та сервісу (у т.ч. - готельний бізнес). Змінилися і демографічні характеристик мігрантів. Роботи в сфері

будівництва виконують практично тільки чоловіки, у сільському господарстві серед працівників-мігрантів існує приблизний гендерний паритет, а праця у домашньому господарстві та сфері сервісу є прерогативою жінок. В середині 90-х років трудова міграція характеризувалася переважно такими рисами: „чоловіки", „будівництво",

„Польща" або „Росія". Зміна попиту на західних ринках праці (правильніше говорити про зміну можливостей працевлаштування), що відбулася на початку 2000-х років призвела до масового виїзду на заробітки за кордон жінок з метою працевлаштування хатніми робітни­цями, нянями, покоївками тощо в Італії та інших країнах „старої" і „нової" Європи. Трудова міграція почала набувати „жіноче обличчя". Із сіл Західної України до Італії жінки виїжджали цілими групами, зали­шаючи вдома чоловіків з дітьми. Слід брати до уваги, що як домашню прислугу тамтешні господині намагаються наймати жінок середнього віку - щоб вони були з навичками хатньої роботи, без великих домагань та не становили небезпеки стосовно спокушання господаря.

З початку 90-х розширилося охоплення трудовою міграцію населення України. Якщо першими до неї включилися мешканці столиці, великих міст, то зараз це переважно мешканців смт, сіл та малих містечок. Так, за даними загальнонаціонального соціологічного моніторингу, на сьогодні в потоках тимчасової трудової міграції за кордон найбільш широко представлено населення малих міст (33% виявлених домогос-подарств мігрантів) та сільської місцевості (28%) .

Проте з 2004/5 рр. ситуація почала змінюватися на користь змен­шення потоку мігрантів за кордон; з'явилося поняття рееміграції -повернення на Батьківщину. Це пов'язано як з змінами у підходах ЄС до трудової міграції, так і з соціально-економічними процесами в Україні.

Європа планомірно посилює свої вимоги до трудових мігрантів, а також уводить додаткові санкції проти нелегалів. Усе складніше стає легалізувати своє перебування в Шенгенській зоні для наших остарбайтерів. Посилилися вимоги місцевих законодавств до працевлаштування мігрантів. Наприклад, при найманні на роботу іноземних робітників від роботодавців потрібен офіційний дозвіл. Відповідно, щоб не було конфлікту із законом, вони віддають перевагу легальним працівникам. В умовах зростання безробіття в країнах «старої Європи», ЄС вводить обмеження для трудових мігрантів.

 

« Содержание


3


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я