Згідно з цією постановою на базі Українського республіканського банку Держбанку СРСР було створено Національний банк України з його регіональними управліннями. З перших днів він проводить єдину державну політику у сфері грошового обігу, кредитування та забезпечення стабільності національної грошової одиниці [14, с. 67].
Розвиток сучасної банківської системи незалежної України розпочався з 20 березня 1991 року. Тоді був прийнятий перший Закон України "Про банки і банківську діяльність".
В основу розбудови банківської системи України були покладені принципи, загальновизнані у світовій практиці [14, с. 67]:
• дворівнева побудова: чітке функціональне розмежування між банками першого і другого рівнів;
• функціонування банків другого рівня на комерційних засадах та на договірних відносинах з клієнтурою;
• ліквідація монополії держави на банківську справу, можливість створення комерційних банків різних форм власності, лібералізація банківської діяльності;
• організація державного контролю і нагляду за банківською діяльністю і покладення цього завдання на центральний банк;
• незалежність центрального банку від державних органів виконавчої влади;
• формування загальносистемної інфраструктури забезпечення банківської діяльності та ін.
Нова редакція Закону України "Про банки і банківську діяльність", прийнята Верховною Радою України 7 грудня 2000 р., визначає банк як юридичну особу, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення до вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб
[4].
Банки організовують свою діяльність в певному секторі ринку, тобто в системі грошово-кредитних і фінансових відносин, а предметом їхньої діяльності виступають: гроші, валютні цінності, інші фінансові інструменти.
На думку, О. Орлюка, банківська діяльність - це діяльність зі збереження, обігу та продажу власних і залучених грошей та цінностей, здатних виконувати функції грошей, яку здійснюють банки з метою отримання прибутку [12].
У правовому розумінні банківська діяльність є сукупністю правових дій, що здійснюються певними суб'єктами в формі, яку вимагає закон або договір. У даному аспекті банківська діяльність становить систему постійно здійснюваних угод і операцій, що спрямовані на отримання прибутку [13, с. 76]. Аналогічної думки дотримується О. Костюченко, розглядаючи банківську діяльність з правової точки
зору, зазначає, що це - сукупність правових дій, що здійснюються певними суб'єктами у формі, встановленій законом або договором [7].-
Ми підтримуємо думку О. Олейник, який вважає, що банківська діяльність -сукупність звичних і реально здійснюваних банківських операцій банками та іншими фінансовими установами як спеціальними суб'єктами з приводу грошей та інших фінансових інструментів як засобів обігу, накопичення і товару [11].
З поняття «банківської діяльності» випливає поняття «банківська система».
Так О.П. Орлюк, визначає банківську систему як складову кредитної системи держави, яка становить сукупність різних за організаційно-правовою формою та спеціалізацією банківських установ, що функціонують у межах єдиної фінансової системи та єдиного грошово-кредитного механізму в певний проміжок часу [12]. Схожої думки дотримується О.А. Костюченко, визначаючи банківську систему через розгалужену сукупність банків, банківських інститутів, фінансово-кредитних установ, що діють у межах єдиного фінансово-кредитного механізму на чолі з центральним банком [7]. Досліджуючи банківські системи в інших країнах, Г.П. Солюс визначає, що сучасна капіталістична банківська система - складний комплекс грошово-кредитних установ, який включає різні за масштабом і характером діяльності, за типом власності та національної належності, банківські інститути, що виконує різноманітні функції та відіграє многогранну роль на ринку капіталу та в економіці в цілому [8]
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7 8 9 10