Стратегічною метою розвитку машинобудування є створення потужних підприємств, орієнтованих на виробництво конкурентоспроможної продукції. Для досягнення цієї мети необхідне здійснення ряду макроекономічних заходів, серед яких прискорення реструктуризації промислового комплексу з вирішенням питань щодо доцільності продовження діяльності технологічно застарілих та економічно неефективних підприємств; стимулювання підприємств всіх галузей до більш активного переходу на енерго- та ресурсозберігаючу, екологічно безпечну техніку і технології; запровадження прискореної амортизації усіх груп основних засобів. Напрями інноваційного розвитку машинобудування на довгострокову перспективу мають бути узгодженими зі стратегічними напрямами інноваційного розвитку промисловості, що вимагає пріоритетного розвитку машинобудівних виробництв, а саме обладнання для хімічної та металургійної промисловості. Стратегічні напрями інноваційного розвитку вітчизняного машинобудування вимагають нарощування обсягів виробництва і реалізації продукції та забезпечення зростання її частки в загальному обсязі реалізованої продукції промисловості до 25-30% та збільшення в експорті галузі частки високотехнологічної продукції, модернізацію основних засобів з метою зниження енерго- і ресурсоємності машинобудівних виробництв, розширення виробництва високотехнологічного і ресурсозберігаючого обладнання для усіх галузей національної економіки, розширення асортименту продукції, у першу чергу - імпортозаміщуючої; формування замкнених циклів виробництва в сільськогосподарському машинобудуванні, авіабудуванні, суднобудівній промисловості, виробництві електротехнічного обладнання.
Дослідження дозволяє зробити висновок, що об'єктивно обумовлений перехід до інноваційної конкурентоспроможності в умовах трансформаційної економіки має базуватись на методологічно обґрунтованому визначенні галузей пріоритетного розвитку, виробництв та видів продукції, які здатні стати конкурентоспроможними не лише на традиційних ринках, на яких переважає цінова конкуренція, а і на ринках інноваційної продукції, де панує інноваційна конкуренція. Саме в такі види економічної діяльності необхідно направляти інтелектуальні й фінансові ресурсі, надавати всебічну державну підтримку, що спрямована на активізацію інноваційної діяльності за усіма напрямами її розвитку. Державна підтримка повинна здійснюватись в напрямі визначення пріоритетних галузей промисловості, пріоритетних підприємств по кожній галузі та цільової підтримки конкретних інноваційних технологій у пріоритетних виробництвах. Реалізація перспективних напрямів розвитку
машинобудування може бути досягнута при підвищенні дієвості державного впливу на розвиток машинобудування, зокрема у формі державно-приватного партнерства, удосконалення територіального устрою машинобудівного комплексу шляхом розвитку сучасних форм виробничої та науково-виробничої інтеграції.
1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: підруч. / В.Г. Андрійчук. - К.: КНЕУ, 2002. - 624 с.
2. Трущенко О.М. Інноваційна конкуренція в умовах глобалізації світової економіки / О.М. Трущенко // Академічний огляд. - 2009. - № 2. - С. 124-131.
3. Антонюк Л.Л. Інноваційна конкурентоспроможність України та її регіонів / Л.Л. Антонюк // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 4. - С. 37-45.
4. Тарасова Н.В. Промисловий комплекс України: сучасні трансформації та перспективи розвитку в економічному просторі держави / Н.В. Тарасова, І.С. Калініченко // Продуктивні сили України. - 2006. - № 1. -С. 169-184.
5. Баленський П.Ю. Дослідження проблем конкурентоспроможності / П.Ю. Баленський // Вісник Національної академії наук України. - 2007. - № 5. - С. 9-18.