Важливе значення мають визначення кількісних характеристик капіталізації фондових бірж, що відображені через абсолютні та відносні показники. Абсолютна величина капіталізації фондової біржі вимірюється обсягами капіталу, що залучений в обіг на ній [4, c. 93]. Вона розраховується за такою формулою [6]:
K = SO * P, де
SO - кількість акцій, що котируються на біржі; P - середня ціна кращих котирувань цінних паперів на купівлю і на продаж за день (Р = (best bid + best ask)/2).
Відносна величина капіталізації - це частина капіталу у загальному обсязі ресурсів. Особливістю визначення фіктивної капіталізації фондової біржі є те, що в основу її визначення закладено не суму власного капіталу, а залученого в обіг. Так, відношення реальної капіталізації фондової біржі до ВВП (2) є основним показником оцінки її відносної капіталізації [4, c. 93]:
КВ = КА / ВВП. (2)
Збалансоване поєднання фіктивної і реальної капіталізації становить капіталізацію економіки, яка є індикатором її фінансової ефективності та характеризує здатність вкладати в ринковий обіг існуючу вартість, тобто - перетворювати багатство на капітал, який приносить прибуток.
Таким чином, загальновизнаним світовим показником комплексної ефективності діяльності фондової біржі є капіталізація, яка дозволяє визначити рівень залучення фінансових ресурсів до біржової торгівлі через призму розвиненості та
прозорості ринкової системи країни.
Основним критерієм поточної ефективності функціонування фондової біржі є біржові індекси. Вони використовуються для інтегральної оцінки стану фінансового ринку і відображають загальну тенденцію функціонування фондового ринку.
Біржовий індекс - це середній або середньозважений показник курсів цінних паперів, що відображає поточний стан та динаміку фондового ринку. Біржові індекси є цифровими статистичними показниками, що виражають (зазвичай у відсотках) послідовні зміни певних явищ. Зміну значень індексів економісти трактують як показник сукупного попиту. Зростання чи падіння значення індексу на одному ринку часто впливає на стан попиту на іншому.
Методика розрахунку біржового індексу полягає у визначенні співвідношення середньої геометричної ціни акцій підприємств за поточний період та середньої геометричної ціни за базовий. Однак в кожній країні існують власні методи розрахунку індексів. У світовій системі господарювання використовують чотири основні методологічні системи розрахунку біржових індексів, що ґрунтуються на розрахунках за відповідний період:
1) темпів зміни середньої арифметичної величини ціни акцій певної кількості обраних корпорацій. Прикладом даної методики є перший в світі і найбільш відомий індекс США - індекс Dow Jones. Він вперше був опублікований у 1884 р. і розрахо -вувався на основі ціни акцій одинадцяти залізничних компаній. В сучасному вигляді індекс Dow Jones розраховується з 1928 р. Його значення визначається, як середня арифметична незважена цін акцій 30 найбільших корпорацій. В знаменнику використовується не кількість компаній у вибірці, а певний коефіцієнт, що відображає багаторазовий поділ капіталу (спліт) емітентами, який безперервно відбувається, починаючи з 1928 р;
2) темпів зростання (зниження) середньозваженої (за кількістю акцій в обігу) ціни переважної більшості акцій компаній. Прикладом розрахунку за даною методологічною системою є індекс Standard & Poor's. Він є найбільш поширеним індексом серед професійних учасників біржової торгівлі. В основу його визначення закладено 100 або 500 акцій великих компаній, що здійснюють свою діяльність у понад 90 різних видах галузей господарювання;
3) середньоарифметичне значення темпів приросту (зниження) цін акцій. Прикладом даної методології розрахунку біржових індексів є український індекс Першої фондової торговельно-інформаційної системи (ПФТС). Він розраховується на основі акцій підприємств, що пройшли лістинг на біржі ПФТС;
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7 8