Державно-приватне партнерство -міжнародний погляд
М.Ю. Авксєнтьев, аспірант Науково-дослідного економічного інституту
Мінекономіки України.
Постановка проблеми. Термін державно-приватне партнерство (ДПП) прийшов до нас з Заходу, разом з концепцією контрактної співпраці між урядом та підприємцями для реалізації суспільно необхідних проектів. Ця стаття описує розуміння процесу ДПП, його основні властивості та види за допомогою виключно англомовних офіційних джерел, що дасть змогу виробити об'єктивне розуміння такого явища, як ДПП.
Аналіз досліджень та публікацій з проблеми. При написанні статті використовувалися усі відкриті джерела мережі Internet, що дало можливість проаналізувати точку зору різних інституцій: Транспортного Департаменту США, Національної ради США з питань Державно-приватного партнерства, Федеральної адміністрації авто-доріг; та фахівців: Стефена Ліндера, Мері Пітерс та інших. Багато матеріалу опубліковано групою Світового банку, Європейського Банку Реконструкції та Розвитку.
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується стаття. Стаття висвітлює термінологічну та методологічну базу розвитку ДПП в світі. В статті автором визначено базову термінологію та розглянуто найбільш оптимальні моделі структуризації механізмів ДПП. Стаття є підґрунтям для подальшої систематизації вивчення проблематики ДПП.
Мета статті - виробити об'єктивне визначення такого явища, як державно-приватне партнерство, поділити механізми ДПП за максимально практичною структурою, виявити необхідні умови для успішної реалізації проектів ДПП та ідентифікувати всі ризики, пов' язані з реалізацією проектів ДПП.
Викладення основного матеріалу. HARVARD LAW REVIEW, посилаючись на працю Стефана Лідера, визначає державно-приватне партнерство як інституціональну домовленість, що втілює таку угоду про співпрацю між урядом та приватним сектором, за якої створюється спільне підприємство, в якому держава має одного чи більше приватних партнерів.
Інформаційний канал ВВС в 2003 р. стверджує, що будь-яка співпраця між органами влади, місцевими чи центральними, з приватними партнерами має ознаки ДПП.
Найбільша енциклопедія Інтернету - \Уікіре<Сіа - на запит «РиЬІіс-Ргп^е РагтегеЫр (РРР)» дає відповідь, що це державні послуги чи приватна справа, яка створена, або керується через партнерство між державою та одним чи декількома приватними партнерами.
Такі визначення є загальновідомими, вони є ширшими або вужчими, але не повністю розкривають суть та зміст ДПП як явища. Незважаючи на те, що ДПП набуло найбільшого поширення в Європі, найцікавіші дефініції цього терміну дали офіційні органи США.
Транспортний департамент США в своїй доповіді до Конгресу США визначає ДПП як контрактну домовленість між державним та приватним партнерами, що дає можливість більшого, ніж звичайно, залучення приватного сектору до про-екту
. Найбільше залучення приватного сектора, ніж за інших моделей співпраці, і є «родзинкою», що забезпечила стрімкий розвиток ДПП в світі. Ця «родзинка» пояснюється Національною радою США з питань Державно-приватного партнерства як об' єднання вмінь та активів кожного з партерів для надання послуг населенню. Разом з тим між партнерами розподіляються ризики та прибуток від реалізації проекту. Тож, виходячи з вищезазначених дефініцій, можна визначити ДПП як поєднання вмінь та можливостей держави і приватних інститутів для надання суспільно-необхідних послуг, за якого партнери домовляються
ділити ризики та прибутки спільного проекту.
Виходячи з визначення, модель державно-приватного партнерства може бути використана для надання будь-яких послуг, необхідних суспільству: від медицини до утилізації відходів, від наукових досліджень до об'єктів інфраструктури. Тоді постає питання: коли саме державі слід залучати приватних партнерів до реалізації тих чи інших програм, адже саме держава приймає рішення щодо моделі реалізації проекту. Тобто, саме державним органам слід, детально проаналізувавши проект, відповісти на запитання: чи додасть залучення приватного партнера додаткової вартості до проекту
» следующая страница »
1 23 4 5 6 7 8