Освітня послуга як економічна категорія є специфічним товаром і має такі риси, як, по-перше, невідчутність. Як зазначає російський дослідник У.Г. Зіннуров, "... неможливо до моменту придбання в повному обсязі спробувати на смак, побачити, почути усю сукупність знань та практичних навичок, які отримає громадянин, купуючи освітні послуги" [4, 123]. Покупці освітніх послуг можуть зробити попередні висновки про якість їх надання - на основі навчальних планів, освітньо-професійних програм, ліцензій, рівня працевлаштування випускників тощо.
По-друге, неможливість відокремити послуги освіти від навчальних закладів. Під час надання освітніх послуг завжди присутні і продавець, і покупець.
По-третє, непостійність освітніх послуг. Кожний етап процесу надання послуги є унікальним (залежить від кваліфікації викладача, надання послуг у денний чи вечірній час, місця їх надання), але в цілому він повинен відповідати вимогам ринку. Це потребує від навчальних закладів досягнення оптимального стану рівноваги між стандартизацією та гнучкістю системи освіти [6, 49].
По-четверте, недовговічність освітніх послуг. Ця риса освітніх послуг характеризує неможливість їх збереження для наступного використання, хоча ефект від послуги у вигляді набутих знань зберігається.
По-п' яте, відсутність права володіння освітньою послугою. Освітні послуги не передбачають переходу прав власності на інтелектуальну власність в процесі споживання, проте під час навчання засвоюється чужа інтелектуальна власність, оскільки знання розглядаються в якості суспільного блага.
Ми наголошуємо на тому, що освітня послуга є змішаним благом, тобто, поєднує риси суспільного і приватного блага. Як суспільне благо освітня послуга характеризується спільним характером споживання, відсутністю властивості рідкісності, невичерпністю, поширеністю. Як приватне благо, освітня послуга є об' єктом купівлі-продажу, має споживну вартість, а також ринкову ціну, яка формується під впливом попиту і пропозиції.
Ще однією особливістю освітньої послуги є й те, що її можна охарактеризувати як соціально важливе благо. За даними Світового банку, збільшення рівня освіти економічно активного населення на один рік сприяє збільшенню ВВП на 9% [5, 78]. Окрім цього, кожен рік, витрачений на навчання, як свідчить статистика США, збільшує заробітну плату працівника на 10% [2, 30]. Освіта не лише збільшує продуктивність праці реципієнта, але і забезпечує тривалий зовнішній ефект, який полягає в тому, що дії однієї людини збільшують добробут іншої: освічена людина може запропонувати ідеї, які будуть корисними для суспільства в цілому.
На нашу думку, споживання таких соціально важливих послуг, як освіта, суспільство має зробити обов' язковим для всіх своїх членів, оскільки без освіти подальший його розвиток неможливий. А оскільки освітні послуги мають особливі властивості і є суспільно важливими, то їх забезпечення не слід покладати лише на
ринковий механізм. Тому в будь-якій економічній системі сфера освітніх послуг включає в себе елементи трьох підсистем: ринку, держави та домо-господарств.
Домогосподарство (домашнє навчання) займає невелику частку і не є товаром, тому ми його до уваги не беремо. Співвідношення між ринком та державою може відрізнятися залежно від історичних умов розвитку, традицій, рівня розвитку економіки. Наприклад, у США, де ринкові відносини в освітній системі більш розвинені, переважає сектор ринку. А в країнах з трансформаційною економікою і в Україні, зокрема, поки що переважає держава. Співвідношення секторів може змінюватись, але наявність обох підсистем є обо-в' язковою.
Процес виробництва освітніх послуг має ряд особливостей, які відрізняють його від виробництва інших видів послуг (транспорт, зв' язок, культура тощо). По-перше, створення освітньої послуги потребує активної взаємодії її виробника і споживача. По-друге, має місце асиметрія інформації у поведінці сторін. Рівень підготовки визначається навчальними стандартами і планами, однак реальна якість послуги багато в чому залежить від суб' єктивних характеристик викладача, якості його роботи. Водночас якість послуги залежить і від зусиль студента. Пропонуючи всім студентам певного курсу однакову освітню програму, навчальний заклад випускає різних спеціалістів. Вони відрізняються один від одного ступенем засвоєння вказаної програми, якістю знань, особистими якостями. Недбале ставлення студента до навчання призведе до зниження його ефективності. Цією обставиною пояснюється висока ступінь індивідуалізації результату та неможливість надання гарантії постійно високої якості.
» следующая страница »
1 2 34 5