вання збитків, що виникли у зв' язку з відмовою від виконання договору, під час провадження у справі про банкрутство [7].
Довідки про порушення провадження у справі про банкрутство підприємств, визнання їх банкрутами, перебування у процедурі банкрутства видають Державний департамент з питань банкрутства та його територіальні органи (далі - державні органи з питань банкрутства).
Цей документ цікавить суб 'єктів підприємницької діяльності, які мають дебіторські та кредиторські заборгованості. Але не прості, а ті, які податковим законодавством визначені як сумнівні або безнадійні (дебіторські заборгованості). Але тоді така довідка повинна містити інформацію про те, що доведеться збільшувати валовий доход на підставі пп. 4.16 ст. 4 Закону про прибуток.
Саме для нормального функціонування всіх ланок господарства необхідно мати достовірну інформацію про фінансовий стан підприємства, зокрема про заборгованість.
Дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. В свою чергу ця заборгованість поділяється на поточну - термін погашення якої впродовж одного року, і довгострокову - термін погашення якої перевищує один рік. Кредиторська заборгованість - це сума заборгованості підприємства його кредиторам на певну дату.
Методологічні засади формування і відображення у бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості регламентуються Положенням (стандартом) 10 «Дебіторська заборгованість», а кредиторської - Положенням (стандартом) 11 «Зобов'язання». Тому нагальною проблемою дослідження стану розрахунків між суб' єктами господарювання є потреба комплексного та безперервного контролю за розрахунками з дебіторами та кредиторами. Стан поточних розрахунків найточніше відображає рівень організації господарської діяльності і фінансової роботи, а також бухгалтерського обліку підприємств [4-5].
Якщо говорити про дебіторську заборгованість, то слід пригадати положення, наведене у п. 125 ст. 1 Закону про прибуток. Саме до безнадійної належить заборгованість, яка виявилася непогашеною наслідок недостатності майна фізичної особи - суб' єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами в порядку, встановленому законом.
Визначення поняття «сумнівна заборгованість» у Законі немає, проте, згідно з іншими нормативними актами, такою вважають поточну дебіторську заборгованість, щодо якої існує невпевненість (сумніви) у її погашенні боржником. Отже, одним з моментів, коли сумнівна заборгованість перетворюється на безнадійну, можна вважати момент винесення судом рішення про оголошення контрагента банкрутом. Тоді на суму дебіторської заборгованості в частині, яка не була віднесена до валових витрат, відповідно до пп. 5.2.8 ст. 5 Закону про прибуток, платник податків має право збільшити валові витрати. І наявність документа, на підставі якого діє платник, буде дуже доречною [1].
Складнішою є ситуація з кредиторською заборгованістю. Для платника податків, який не погасив кредиторську заборгованість перед своїм контрагентом, оголошеним банкрутом, давності не фігурує у визначенні безповоротної фінансової допомоги (пп. 1221 ст. 1 Закону про прибуток), отже, погашати все одно доведеться. Адже список доходів, наведений у пп. 4.16 ст. 4 Закону, відкритий [9].
Порядок проведення інвентаризації розрахунків, у тому числі дебіторської заборгованості, було визначено підпунктом 11.11 Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69 [6].
При проведенні інвентаризації розрахунків підприємство-кредитор має надсилати (передавати) дебіторам скріплені підписом і печаткою виписки з реєстрів аналітичного обліку у формі акта звіряння розрахунків, в яких зазначаються номер договору, дата і сума перерахування коштів тощо. Дебітор повинен протягом 10 днів з дня отримання виписок повернути підписаний акт з підтвердженням заборгованості або з обґрунтованими запереченнями. В окремих випадках, коли до кінця звітного року розбіжності залишилися неврегу-льованим, допускається відображенням розрахунків з дебіторами і кредиторами кожною із сторін у своєму балансі в сумах, що випливають із записів у бухгалтерському обліку. Якщо дебітор і кредитор не узгодять розбіжності, то зацікавлена сторона зобов' язана передавати матеріали про розбіжності для прийняття рішення до господарського суду [10].
» следующая страница »
1 2 34 5