Промінвестбанку, Укрсоцбанку) складала 22,2%, а на першу групу найбільших банків припадало 59,5% загального обсягу залучених коштів юридичних осіб [2].
Справедливим є твердження, що надання традиційний (класичних) банківських операцій (кредитування, залучення депозитів, розрахунково-касове обслуговування) здійснюється в умовах вільної конкурентної боротьби, а ринок надання спеціалізованих банківських послуг набуває властивостей олігополістичної конкуренції, зокрема, це стосується іпотечного кредитування, андерай-тингу, карткового бізнесу. Тому є підстави констатувати, що банківський сектор України має характерні властивості ринку вільної конкуренції у поєднанні з окремими елементами олігополії.
Більшість фінансових аналітиків вважають, що зниження темпів зростання банківської системи, яке прогнозується до 2010 року, неминуче призведе до загострення конкуренції між банками. За таких умов активізується процес консолідації банківських структур. Консолідація банківського капіталу в Україні гальмується через низку перешкод у нормативно-правовому полі. Вітчизняним законодавством передбачено два способи об'єднання: або два банки об' єднуються у нову установу, або один банк приєднує до себе іншого. Через дороговизну першого варіанту в Україні він практично не використовується. Друга схема зустрічалася у вітчизняній банківській практиці: «Дністер» приєднав Західбудгазбанк, «Аваль» -банк «Еталон», Індустріал - МТ-Банк, а ВТБ Банк - Зовнішторгбанк (Україна). Поруч з тим процедури об' єднання є досить складними та забюрократизованими. Крім того, учасники об' єднання повинні переконати регулятора , що воно принесе користь вкладникам та кредиторам, а також отримати дозвіл Антимонопольного комітету (таке можливе за умови, якщо загальна частка ринку об'єднаних банків не буде більшою 35%), і додатково ще необхідно пройти зовнішню аудиторську перевірку. Разом з тим об' єднуватися, купляючи один одного, банки не можуть. Зустрічні інвестиції обмежуються нормативною базою НБУ: якщо один фінансовий інститут купить інший, в його регулятивному капіталі буде враховано лише 10% від здійсненої інвестиції.
Зважаючи на перспективи подальшого розвитку банківської системи, державна конкурентна політика повинна бути зорієнтована на: по-перше, спрощення процедури об' єднання банківського капіталу; по-друге, на розробку динамічної системи антимонопольного моніторингу банківської системи.
З метою попередження концентрації та монополізації ринку банківських послуг необхідно повною мірою використовувати теоретичні надбання оцінки рівня концентрації господарчих структур, проектуючи їх на специфіку банківської діяльності. При цьому доцільно запровадити систему антимонопольного моніторингу банківської системи, яка б передбачала підрахунок та відстежен-ня динаміки зміни наступних показників: індекса концентрації трьох найбільших банків, чотирьох -часткового показника концентрації; індекса Гер-фіндаля-Гіршмана, індекса Гола-Тайдмана, індек-са Джині, коефіцієнт відносної концентрації, індек-са Ремо Лінда.
Використовуючи результати підрахунків системи антимонопольного моніторингу (інтегральну динамічну модель залежності), можна досліджувати ринкову ситуацію не лише у статиці, але й у динаміці, з врахуванням інших, крім концентрації, ознак монопольного ринку. Крім цього, це дасть можливість застосовувати адекватні заходи антимонопольного регулювання, зокрема, встановлення тарифів на банківські послуги та стандартів якості банківських операцій, визначення меж при розподілі ринку банківських послуг.
Ефективною конкурентна політика може бути лише за умови взаємного доповнення системи заходів антимонопольного регулювання та системи відповідальності за порушення конкурентного законодавства.
» следующая страница »
1 2 34 5