Підприємницька господарська діяльність здійснюється суб'єктом господарювання як безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отриманти прибуток, яку здійснюють фізичні та юридичні особи, зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Господарське право України розвивається як система норм, які регулюють три сектори економіки. Домінуючим є державний сектор, до якого належать різні господарюючі суб'єкти, засновані на державній власності (близький до нього сектор, заснований на комунальній власності) .Другий сектор становлять підприємства, засновані на колективній власності? (західні економічні теорії вважають його приватним, але він у нашій країні настільки одержавлений, що вважати його приватним немає достатніх підстав). Це ~ колективні підприємства, виробничі кооперативи, господарські товариства. Третім найбільш цікавим сектором, що швидко розвивається, приватний сектор. 3 розвитком процесу приватизації майна державних підприємств питома вага цього сектора зростатиме.
Слід враховувати також і те, що господарське право регулює відносини щодо державного регулювання економіки, яке здійснюється у певних правових формах і за допомогою певних методів. Об'єктивними чинниками, що зумовлюють необхідність державного регулювання господарського життя, є:
- виконання державою соціальних функцій - забезпечення умов для нормальної життєдіяльності суспільства, в тому числі у сфері економіки(1 Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує соціальну спрямованість економіки) Таким чином держава виконує функцію організації господарського життя суспільства;
- наявність у держави на праві власності ще досить значного масиву майна (передусім засобів виробництва), що зумовлює управління державним сектором економіки з боку держави-власника.
Як носій політичної влади і як власник значної частини засобів виробництва держава здійснює державне регулювання економіки в таких основних формах:
- державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України. Згідно зі ст. і Закону України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України" від 23 березня 2000 р.( Голос України. - 2000. - 5 травня.) державне прогнозування економічного і соціального розвитку -це науково обгрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку. Прогноз економічного і соціального розвитку є засобом обгрунтування тієї чи іншої стратегії та прийняття конкретних рішень органами законодавчої та виконавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо регулювання соціально-економічних процесів.
Програма економічного і соціального розвитку України - це документ, в якому визначаються цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку, засоби та шляхи їх досягнення, формується взаємоузгоджена і комплексна система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв'язання проблем економічного і соціального розвитку, а також характеризуються очікувані зміни у стані економіки та соціальної сфери.
Система прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку складається з:
прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди;
Державної програми економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період;
прогнозів економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст на середньостроковий період;
» следующая страница »
1 ... 10 11 12 13 14 1516 17 18 19 20 ... 65