Лекція 15. Виникнення Риму:
Легенди та реальність. Римське суспільство в додержавний період (VIII-VI ст. До н. Е.): патриції і плебеї, патрони і клієнти. Органи управління: Народні збори, цар (rex), сенат (senatus), жрецькі колегії
Становлення Римської держави. Історія виникнення Римської держави характеризується надзвичайною складністю за браком епіграфічних пам'яток, сучасних ранній епосі. Історична наука не має достатніх достовірних відомостей про найдавніший період римської історії. Дані переплітаються з легендами, переказами, факти — з припущеннями. У загальних рисах вимальовується така картина. На відміну від інших областей Італії район на півдні від нижньої течії ріки Тибру — Лацій почав заселятися порівняно пізно. Найдавніші археологічні пам'ятки належать до початку І тис. Або навіть X ст. До н. Е. Згодом тут поселилися племена латинів. Як і умбро-сабель- ські племена, вони довго жили в умовах первіснообщинного ладу, спочатку родовими, потім сусідськими, територіальними общинами. Сусідами латинів були екви, герніки і вольски.
Легенда про заснування Рима пов'язує цей факт зі Стародавньою Грецією, з однією з популярних грецьких легенд про Троянську війну. Згідно з легендою, після цієї війни до Італії із соратниками приплив троянець Еней, який заснував тут поселення і поріднився з місцевим правителем Латином та його племенем. Саме нащадки Енея — Ромул і Рем, котрих, за легендою, вигодувала вовчиця, заснували у 753 р. До н. Е. Місто Рим ^ота). Рем під час будівельних робіт був вбитий братом, а Ромул завершив будівництво, давши місту своє ім'я.
Цю історичну легенду певною мірою підтверджує наука. Стратиграфією розкопок встановлено, що в VIII ст. До н. Е. На лівому березі Тибру приблизно за 25 км від його гирла на пагорбах Па- латині, Есквіліні, Целії і Квіриналі з'явилися перші поселення. Згодом заселяються пагорби Авентинський, Капітолійський та Вімінальський (всього сім). Саме на них і розмістився стародавній Рим. На Капітолії було збудовано цитадель, що стала фортецею й осередком святинь молодого міста. Центром його економічного і політичного життя був Форум, виникнення якого відносять до першої чверті VI ст. До н. Е.
Ромулу приписується організація римської общини: населення розділили на три триби — общини (Тіциїв, Рамнів, Луцерів). Кожна триба складалася з 10 курій, кожна курія — з 10 родів, у кожному роді було 10 сімей. Отже, римський народ налічував 3 триби, 30 курій, 300 родів і 3000 сімей. Така чітка організація суспільства, очевидно, не була природною чи випадковою. Вона має сліди продуманої, створеної керівниками суспільства організації у вигляді воєнної демократії, бо війна стає однією з регулярних функцій суспільного життя.
Суспільний устрій Стародавнього Риму. Сукупність римських громадян — римський народ — називалася у старовину квіри- тами — рориіш шшапш (дітьми бога Квірина). Основною
Суспільною одиницею був батьківський екзогамний рід, члени якого були пов'язані спільним правом успадкування, мали спільні релігійні свята, спільне кладовище. В ранню епоху рід мав і спільні земельні володіння. Родичі повинні були захищати один одного. Риси родового ладу довго зберігались у римських іменах. Імена складалися з двох частин: перша — особове ім'я (скажімо, Публій), друга — родове ім'я (Корнелій). Потім ще почало додаватись третє — прізвисько, що стосувалося частини роду або окремої сім'ї — Сціпіон, або почесне прізвисько (Африканський). Окремі сім'ї могли приймати до свого складу чужинців, котрі ставали й членами роду.
Роди перетворились у своєрідні замкнуті корпорації, які свято зберігали родові традиції, обряди, пам'ять предків, мали святилища, опікунів-богів тощо. Незважаючи на розклад первіснообщинного ладу деякі його елементи ще довго зберігалися (у вигляді тих же традицій, обрядів та ін.). Разом з послабленням родових зв'язків посилювалась римська сім'я ^атша). Вона впродовж століть залишалася основною суспільною і господарською одиницею суспільства. Римська сім'я — це не тільки подружжя та їхні діти, а організм значно ширший. Сюди входили й усиновлені діти, і клієнти (див. Далі), інші близькі й залежні від сім'ї люди, раби. Очолював сім'ю її глава (батько — pater famïhas). Влада його над дружиною, дітьми та іншими членами сім'ї була необмеженою. Він мав над ними право життя і смерті. Всі особи, котрі перебували під владою батька, називалися агнатами. До них належали не тільки його дружина і власні діти, а й усиновлені, дружини синів, онуки, якщо вони жили в його сім'ї. Поряд з поняттям агнатства існувало ще поняття когнатів. Це кровні родичі, які вийшли з-під влади батька (наприклад заміжня дочка, котра пішла в іншу сім'ю, де стала агнатом).
» следующая страница »
1 ... 90 91 92 93 94 9596 97 98 99 100 ... 215