Класичними прикладами успішних кластерів є групи компаній в області інформаційних технологій в Силіконовій долині, телекомунікацій в Хельсінкі, виробництва кінофільмів в Голівуді [7, 8]. Кластерна теорія успішно застосовується для аналізу економічного розвитку не тільки за кордоном, але і в Росії, Україні і інших країнах СНД. Прикладами є досвід побудови льняного кластера в Тверській області, лісового кластера в Пермській області, розвиток сектора сервісних підприємств в Москві, кластери Поділля [3, 5].
Для стратегічного моделювання різних інструментів кластерної політики необхідно використовувати комплексний підхід, включивши в головні принципи кластеризації елементи політики залучення іноземних інвестицій, розвитку навиків і майстерності, створення венчурних структур, фінансової і експортної стратегії.
Використання будь-якої з указаних стратегій цілком залежить від природи кластера. Найбільш важливо, що кластерний аналіз дає можливість аналізувати специфічні потреби регіонів і, на основі цього, визначати шляхи їх подальшого розвитку.
Таким чином, при ухваленні рішення про стра
тегію моделювання розвитку кластерних схем необхідно мати зіставні результати аналізу міжнарод -ного досвіду в області створення ефективних кластерних систем і досвіду національних кластерних схем, використовуваних за кордоном, включаючи стратегію ув'язки інтересів учасників кластерів з економічною політикою держави, труднощі з якими зіткнулися при створенні кластерів в інших країнах і шляхи їхнього подолання, а також досвіду розвитку вже існуючих кластерів.
Основні підходи до стратегічного моделювання кластерних систем можуть бути чітко структуровані за концептуальними визначеннями, пов' язаними з функціональними типами (видами) кластерних структур з урахуванням спеціалізованих чинників.
При послідовному переліку концептуальних точок визначень може бути збудований наступний взаємодоповнюючий ряд понять:
-«індустріальні округи»;
-«підмножина виробництв економіки, пов'язаних потоками товарів і услуг»;
-«виробнича група взаємопов' язаних компаній, що географічно є сусідами, і пов' язаних з ними організацій, діючих в певній сфері і характеризуються спільністю діяльності і взаємодоповнюючих одна одну»;
-«сконцентровані за регіональним принципом форми економічної діяльності, що здійснюється в рамках відповідних секторів, як правило, пов' я-заних з інфраструктурою знань, науково-дослідними інститутами, університетами і т. д.».
Стратегічне моделювання структури кластерів повинно бути пов' язане з основними принципами об' єднання учасників і, як показав світовий досвід, визначатись наступними аспектами:
- географічним - представленим через просторову кластеризацію економічної діяльності;
- вертикальним - визначеним зв' язками типу «по-стачальник-покупець». В цьому вертикальному аспекті важливо, хто саме з учасників мережі є ініціатором і кінцевим втіленням діяльності в рамках кластера;
- горизонтальним - характеризується коопераціями і іншими господарськими зв' язками (загальними технологіями, загальними покупцями або дистрибутивними каналами, або загальними фондами некваліфікованої праці);
- технологічним, представленим кластерами, учасники яких використовують одну й ту саму технологію (як, наприклад, біотехнологічний кластер);
- фокусним, характерним для кластерних структур, в яких учасники сконцентровані навколо одного центру - фірми, розгалуженої сім' ї підприємств, наукової організації або учбового закладу;
- латеральним (бічним), об' єднуючим різні сектори, які можуть використовувати спільні можливості для розширення меж кластера і забезпечувати економію за рахунок ефекту масштабу, внаслідок чого можуть виникнути нові комбінації (наприклад, мультимедійний кластер, що формується зараз) [2].
» следующая страница »
1 2 3 45