Основний матеріал. Безперечно, що державне фінансування є важливим джерелом надходжен
ня коштів до ВНЗ, завдяки чому держава впливає на процес розширеного відтворення висококваліфікованої робочої сили, забезпечення соціальних гарантій населенню, реалізацію відповідних соціальних послуг, рівень соціально-економічного зростання. З уведенням в дію Бюджетного кодексу України фінансування галузі освіти здійснюється завдяки казначейській системі виконання бюджету, що дає змогу у першу чергу повністю забезпечувати витрати «захищених» бюджетних статей. Зрозуміло, що за такого способу фінансування керівники освітнього закладу та органів управління втрачають багато важелів оперативного впливу на ситуацію й не можуть маневрувати фінансовими ресурсами. Крім того, значно зростає кількість документів, які необхідно надати до казначейства. Формальними завданнями даного способу фінансування є зменшення термінів проходження коштів від бюджетодателя до бюджето-отримувача та посилення контролю за цільовим витрачанням коштів, а також забезпечення повного фінансування «захищених» статей бюджету. І хоча впровадження казначейської системи дозволило впорядкувати фінансування бюджетних установ в цілому, разом з тим обсяги бюджетного фінансування ВНЗ в останні роки, структура видатків з державного бюджету, напрямки державного замовлення щодо підготовки спеціалістів для галузей, в яких практично не залишилось державних підприємств, або непотрібних на ринку праці професій, свідчать про недосконалість наявної системи державного фінансування. Саме тому необхідно більш детально досліджувати можливості інших джерел фінансування діяльності ВНЗ.
Останні передбачають отримання доходів від надання платних освітніх та інших послуг, реалізації продукції науково-виробничих підрозділів, оренди приміщень та обладнання, фінансової та інвестиційної діяльності, благодійних внесків [3]. Найбільше використання з названих джерел фінансування вищої освіти отримало надання платних освітніх послуг. Так, у Луганському національному університеті ім. Т. Шевченка (одному з лідерів системи вищої освіти нашої держави) 70% наданих споживачам освітніх послуг є платними. Зазначимо, що даний чинник може спричинити істотні зміни у фінансовому становищі навчального закладу, оскільки є основою розрахунку функціонального (Рвл) та фінансового леверид-жу (Рфл) [4], тому заклади вищої освіти мають здійснювати активний пошук інших джерел позабюджетного фінансування. Крім того, використання отриманих від наданих освітніх послуг коштів пов' язане з нормативно-цільовим формуванням витрат бюджетних установ, що в цілому не тільки не сприяє розвитку закладів, але й робить неможливим забезпечення їх поточного фінансування (наприклад, проведення поточного ремонту потребують понад 600 будівель ВНЗ різного рівня акредитації [5]). На даній проблемі акцентують увагу всі науковці, які досліджують питання ефективного функціонування бюджетних установ. Важливим питанням, пов' язаним із здійсненням платних освітніх послуг, є глибоке вивчення не тільки сучасних потреб споживачів даних послуг, але й платоспроможності цих споживачів, вимог ринку праці та галузей економіки у середньо- та довгостроковій перспективі, тобто, стратегічного планування та прогнозування.
Одним з джерел фінансування, що використовується більшістю ВНЗ, є власна видавнича діяльність та реалізація освітньої продукції. Видання навчально-методичної літератури університетами викликане насамперед необхідністю забезпечити відповідний рівень та якість організації навчально-виховного процесу професійної підготовки. Тому даний вид видавничої продукції іноді реалізується на рівні собівартості, що впливає на рентабельність діяльності ВНЗ. У випадку з Луганським національним університетом ім. Т. Шевченка обсяги прибутку від видавництва не перевищують 20000 грн., що обумовлено різким підвищенням ціни на папір, зростанням вартості комунальних послуг, здороженням обладнання. Напрямком підвищення ефективності видавничих послуг університетів є розміщення й тиражування замовлень видавничої продукції сторонніх організацій, збільшення на договірній основі обсягу реалізації освітньої продукції видавництв інших ВНЗ (що практично не відбувається і не сприяє поширенню та якості знань). Разом з цим постає питання оподаткування отриманих прибутків, яке повинно бути стосовно видавництва ВНЗ освітньої продукції диференційованим.
» следующая страница »
1 2 34 5