Інституціоналізація відносин зайнятості в регіонах України: проблеми і пріоритети

Формування конкурентного економічного середовища в регіонах повинно відігравати провідну роль у визначенні основних кількісних та якісних параметрів системи зайнятості населення. Натомість монополізація товарного ринку створює передумови для порушення правових, економічних, етичних норм і правил поведінки господарчих суб' єктів на ринку. За даними Антимонопольного комітету України, який оцінював конкурентоспроможність сучасного внутрішнього товар

ного ринку, майже 53,1% продукції реалізовувалось на ринках з конкурентною структурою, 6,7% - на ринках так званої «чистої монополії» з часткою монополіста до 90% товарної продукції; 25,8% - на ринках з ознаками домінування та часткою найбільшого підприємства у межах 3590%; 14,4% - ринки так званої «жорсткої оліго-полії» з часткою найбільших підприємств понад 50% [2, с. 26; 5, с. 38-39]. Такі пропорції товарного ринку не сприяють інституціональному розвитку ринку праці та зайнятості населення і цілком закономірним є значна кількість зловживань цінового характеру, досягнення конкурентних переваг недобросовісними методами, штучне обмеження пропозиції та попиту, створення перешкод для виходу на ринок потенційних конкурентів.

З цієї причини щорічно реєструється значна кількість порушень антимонопольного законодавства зі зростаючою динамікою. У цьому аспекті на особливу увагу заслуговує таке явище, як мотиваційна неефективність («Х-неефек-тивність»), дослідженням якої займалися американські вчені; було доведено, що зниження рівня конкуренції на товарному ринку або відсутність механізмів конкурентної боротьби обумовлює появу мотиваційної неефективності у сфері зайнятості [5, с. 36]. На цій підставі можна стверджувати про безпосередню залежність між конку-рентністю створеного ринкового середовища та посиленням інституціональних засад продуктивної трудової діяльності. Конкурентне середовище висуває високі вимоги до якісних параметрів робочої сили, насамперед, її професіоналізму, мобільності, економічної активності.

Необхідно підкреслити особливу, неоднозначну роль зміни форм власності для інституціона-лізації відносин зайнятості населення регіонів та появи на цій основі різноманітних форм залучення працівника до різних сфер економічної діяльності. В сучасному українському суспільстві домінантною є так звана сумісно-розділена власність, що має адекватний та конкретний прояв у акціонерній формі власності. Різноманітність форм залучення працівників до продуктивної трудової діяльності може бути представлена як наймана праця за трудовою угодою на підприємствах державного, колективного або приватного секторів економіки, праця на підприємствах з власною часткою акцій чи пайового внеску, самостійна праця на орендованих засобах виробництва.

Розглядаючи інституціональні аспекти зайнятості, слід зазначити, що за традиційними уявленнями приватний капітал забезпечує високу ефективність економічної діяльності за рахунок високого рівня організації виробничої та трудової діяльності, використання резервів продуктивності праці, модернізації виробничого апарату. Під час приватизації об' єктів державної форми власності розрахунок робиться на те, що приватна ініціатива та зацікавленість власника у високих кінцевих результатах діяльності сприятимуть піднесенню виробництва та зростанню його ефективності. Проте реалії економічної практики нерідко спростовують цю тезу - приватний капітал не завжди забезпечує високу ефективність господарської діяльності, а відтак і стабільність відносин зайнятості.

Потенціал зайнятості населення регіонів України за останні роки зростав, незважаючи на несприятливі соціально-демографічні тенденції та кризові явища. За 2001-2008 рр. чисельність зайнятих (віком 15-70 років) збільшилася на 3,6% і досягла 21250,7 тис. осіб при рівні зайнятості економічно активного населення 60,1%. Внаслідок змін у статево-віковій структурі населення в регіонах України зросла чисельність осіб передпен-сійного віку у складі працюючого населення -зокрема, у Автономній Республіці Крим вона досягла 13,3%, у Харківській області і м. Севастополі - 13,0%, у Чернігівській області - 12,9, у Херсонській і Миколаївській областях - 12,8, у Запорізькій і Черкаській областях - 12,4%. Серед зайнятого населення України 68,5% складало міське населення, 31,5% - сільське.

 

« Содержание


4


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я