Таблиця 2
Світова динаміка виробництва олійних культур, млн тонн
|
Назва |
2000 |
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
|
Ріпак |
39,5 |
50,0 |
48,0 |
51,3 |
57,8 |
|
Соняшник |
26,4 |
30,5 |
31,3 |
26,1 |
35,6 |
|
Соя |
161,2 |
214,2 |
218,3 |
219,5 |
230,9 |
Джерело: FAOSTAT Food and Agriculture Organization of the United Nations [Електронний ресурс]. - Доступний з : < http://faostat.fao.org/site/567/default.aspx >.
Наступною тенденцією після зростання цін на сировинні товари буде суттєве зростання цін на продукти харчування. Звіт Організації економічного співробітництва та розвитку допускає, що в наступні 10 років ціни на продукти харчування у світі можуть зрости на 20-50% [2], тому Україні доцільно збільшувати обсяги їх виробництва з метою підвищення обсягів експорту.
Існують прогнози щодо основних тенденцій у розвитку світових продовольчих ринків на найближчі 20 років:
- у найбільш розвинених і багатих країнах попит на продовольство залишається приблизно на одному рівні, зміни торкнуться в основному структури споживання і якості продуктів споживання;
- торгівля переробленими і готовими до споживання продуктами буде розвиватися скоріше, ніж товарами, які не пройшли обробку;
- на перше місце у світовому експорті вийдуть США, Австралія і Нова Зеландія, потіснивши країни ЄС;
- ряд країн, що розвиваються - в Східній Азії та Східній Європі - перетворяться в нетто-імпортерів сільгосппродуктів, а в наслідок цього, у великих країн-виробників сільгосппродукції і продовольства з'являться нові ринки збуту;
- в результаті послаблення протекціоністських заходів країни ОЕСР збільшать імпорт з 7% в 1992 р. до 20 % в 2020 р., що може змусити ці країни провести структурну перебудову свого сільського господарства.
Негативними тенденціями, здатними стримувати подальше нарощування світового виробництва сільськогосподарської продукції та продовольства, названі: обмеженість як в розвинених, так і в країнах, що розвиваються, площ земель, придатних для ведення сільського господарства, що пов' язано з високим рівнем урбанізації і необхідністю збереження лісових масивів; екологічні ускладнення у зв' язку з подальшим втягненням в оборот незадіяних земель; обмеженість водних ресурсів; скорочення фінансування сільгоспвиробницт-ва. Зазначається, що в умовах достатнього світового виробництва продовольства проблеми забезпечення продовольством особливо гостро постануть перед найбіднішими країнами, які не мають засобів на фінансування імпортних поставок продовольства [1, с. 34].
Країни ЄС виступали не досить активно за лібералізацію у сфері сільського господарства і протекціоністський напрямок в їх торговельній політиці був пов' язаний з виробленою системою захисту внутрішнього аграрного ринку. Аграрна політика ЄС була спрямована на вирішення таких завдань, як збереження внутрішнього ринку, коригування його нерівноваги, створення сприятливої системи формування цін для сільгоспвиробників і ефективних експортно-імпортних операцій з урахуванням національних інтересів. Внаслідок цього внутрішній ринок країн ЄС виявився досить захищеним (за допомогою як тарифних, так і нетарифних методів), а надання експортних субсидій створювало можливість успішно конкурувати з іншими розвиненими країнами. Вважалось, що саме експортні субсидії значною мірою перешкоджають розвитку вільної торгівлі у сфері продовольства. Активними прихильниками у ліквідації таких субсидій виступили інші країни-експортери, в першу чергу США, де експортні субсидії майже не застосовувались. Проте основна розбіжність інтересів країн-експортерів та країн-імпортерів мала набагато суперечливіше підґрунтя, ніж здавалося на перший погляд, що пов' язано з внутрішніми протистояннями інтересів окремих сегментів продовольчого комплексу. Успішні експортери ви
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7 8 9 10