2.1).
Виробничий потенціал суспільства — це те, на що здатна економіка країни, маючи в своєму розпорядженні певний обсяг ресурсів. Виробничий потенціал завжди обмежений, тому що обмежений обсяг ресурсів. 1 2 3 4 5 У
Мал.2.1.Крива виробничих можливостей
2.2. Виробництво і його основні чинники Виробництво є процесом суспільної праці. Виробництво — це не тільки процес створення благ, необхідних для задоволення
різноманітних потреб людини. Це ще й відтворення самого життя людей, оскільки при цьому забезпечуються засоби їхнього фізичного існування, а також реалізація і розвиток їхніх здібностей.
У процесі виробництва взаємодіють праця і природа. Праця — людська діяльність, спрямована на створення матеріальних і духовних благ для задоволення потреб людей.
Праця і виробництво — це нетотожні поняття. Виробництво — це процес праці, яка має завершений, результативний характер. Така праця є продуктивною, а засоби її здійснення — засобами виробництва. Якщо вироблено продукт, процес виробництва відбувся. Може статися, що праця мала місце, але продукт з якихось причин не створено. Таке виробництво має незавершений характер.
Виробництво як процес суспільної праці складається з таких фаз: безпосереднього виробництва, розподілу, обміну, споживання. Воно послідовно проходить усі ці фази і одночасно перебуває в кожній з них.
У певний момент виробництво є одночасно процесом створення благ і здійснення витрат ресурсів.
Виробництво має ще два важливі аспекти: воно одночасно є взаємодією людини з природою і відображає відносини між людьми.
Результатом виробництва є продукт. Виробництво у своєму розвитку пройшло кілька технологічних етапів:
- ремісничої технології;
- машинної технології;
- сучасного автоматичного виробництва.
Кожен етап має певний рівень розвитку елементів процесу виробництва.
Структура виробництва може розглядатись як: матеріальне і нематеріальне, тобто як виробництво благ та виробництво послуг.
Сукупність галузей, що обслуговують виробництво, становить виробничу інфраструктуру — транспорт, торгівлю, зв’язок, фінансово-кредитну сферу, інформацію, рекламу, консультації з управління.
Галузі, які надають особисті послуги людині, задовольняють її соціальні і духовні потреби, становлять соціальну інфраструктуру. 24
Процес виробництва завжди є результатом використання ресурсів, які в політекономії називають чинниками виробництва. Останні поділяються на речові та особисті. До речових чинників відносять землю, капітал і природні ресурси. До особистих—працю (людські ресурси) та підприємницьку здатність.
Капітал — являє собою майно, засоби виробництва, що належать підприємцям або іншим власникам і використовуються в процесі створення товарів і послуг. Особливістю капіталу є те, що він має бути кимсь нагромаджений і створений.
Ресурс праця — це робоча сила, тобто здатність людини до праці, або сукупність її фізичних і розумових здібностей, які використовуються людиною в процесі виробництва. Робоча сила є властивістю людського організму і невід’ємна від живої особистості. Здатність до праці і сама праця — виключне досягнення людини. У процесі праці людина змінює не тільки речовину природи, а й свою власну природу, тобто розкривається сама. Трудова діяльність допомагає накопиченню знань, досвіду, навиків і підвищенню кваліфікації.
Робоча сила — головний чинник виробництва. Тільки людина може бути носієм нових перспективних ідей, і лише вона може їх реалізувати. Засоби виробництва (чинник речовий) і робоча сила (чинник особистий) мають єдине призначення: вони є продуктивними силами, тобто силами дії людей на природу з метою створення благ.
Проте їх функції відмінні. Функція робітника як особистого чинника виробництва полягає у використанні своєї робочої сили в процесі праці, що спрямована на зміну предметів та сил природи з метою задоволення власних потреб.
» следующая страница »
1 ... 4 5 6 7 8 910 11 12 13 14 ... 220