Виробники побутової техніки та електротехніки голландська компанія Роул Філіпп Електронік та корейська ЕлДжі Електронік уклали угоду про створення спільного виробництва дисплеїв для телевізорів та комп’ютерів. Об’єдналися також “пивні королі”: норвезький конгломерат Оркла і датська пивна компанія Карлсберг.
Більшість монополій і олігополій входять до складу фінансово-промислових груп. У США — це групи Чейз, Моргана, Лімена-Голдсмена, Сакса, в Японії — Міцубісі, Міцуї, Сусімо- то, Даїчі-Кенгі, Фус (Див.: Політична економія: Навч. посібник/ К. Т. Кривенко та ін. За ред. д-ра екон. наук, проф. К. Т. Кривенка.- К.: КНЕУ, 2001.- С. 401 - 412).
22. 6. Революція в управлінні та відносинах власності. Соціальне партнерство
Змішана економіка вносить досить багато нового у відносини “наймана праця” і “капітал”. По-перше, під впливом сучасної НТР змінюється зміст поняття “наймана праця”. Найманими вважаються не лише безпосередньо робітники, а й особи управлінської праці, так звані “білі комірці” — менеджери, управлінці тощо. Це відбувається на основі відокремлення капіталу — власності від капіталу — функції. Управління підприємством відокремлюється від власності, власники функцію управління передають спеціально підготовленим для виконання її особам. По-друге, зменшується частка так званих “синіх комірців”, тобто людей переважно фізичної праці, а зростає частка працівників, що поєднують функції фізичної та розумової праці, при цьому в такому поєднанні спостерігається прогресуюча тенденція на користь зростання питомої ваги розумової праці.
У США наприкінці 70-х років більшу половину тих, кого називають “білими комірцями”, становлять торговельно-конторські працівники. Швидко зростає наявність спеціалістів і технічних працівників, так званої “техноструктури” (за словами Гелбрейта).
У цілому поступову вирішальну роль у розвитку виробництва відіграє не власник, а управляючий, менеджер. Найповніше це виявляється в корпорації, акціонерному товаристві, де всіма справами, що стосуються господарювання, займаються безпосередньо не власники корпорації, а управлінці — рада директорів та інші.
По-третє, до управління залучається дедалі більша частина працівників. Людство вступає в період, коли досягнутий рівень добробуту може підтримуватись й зростати лише за умови зростання самостійності, підвищення відповідальності, активної участі в ухваленні рішень і зацікавленості в результатах праці безпосередніх робітників — головного чинника виробництва.
Це вимагає передати частину прерогатив власника особам найманої праці, перетворення їх на співвласників та співправителів виробництва, тобто спостерігається процес подолання відчуження робітників від засобів виробництва (капіталу), яке породжується приватною власністю і яке вело до знецінення матеріальних стимулів до ефективної праці.
Системи участі найманих працівників у прибутках підвищують життєдіяльність фірми , що дає можливість мобілізувати її внутрішні ресурси й успішно протистояти спаду (рецесії) в окремих галузях або в економіці в цілому.
Рівень участі робітників у прибутках можна звести до таких типів:
• Усі наймані працівники фірми є її співвласниками й повністю контролюють управління фірмою.
• Наймані працівники володіють більшою частиною капіталу і здійснюють контроль більшості.
• Наймані працівники володіють меншою частиною капіталу фірми, контроль і участь в управлінні мінімальні.
У сучасних умовах фірм, які повністю належать працівникам, відносно мало, й вони, як правило, невеликі. Абсолютна більшість фірм, що використовують систему участі в прибутках, належать до третього типу, їхній персонал володіє акціями, що складають лише незначну частину капіталу фірми, тому й контроль з їх боку за діяльністю фірми мінімальний. Проте це не знімає загальної тенденції до посилення процесу усуспільнення власності в капіталістичному світі.
» следующая страница »
1 ... 151 152 153 154 155 156157 158 159 160 161 ... 220