Отже, фінансову ситуацію в країні можна оцінити, проаналізувавши об'єкти фінансових відносин. За нормальної фінансової
ситуації основним з них є ВВП і зайві ресурси національного багатства. За кризової фінансової ситуації ВВП не вистачає для формування доходів і фінансових ресурсів, що спричинює витрачання національного багатства.
Основними інструментами фінансової сфери є доходи, видатки та фінансові ресурси. Доходами вважають грошові кошти, отримані у результаті певної діяльності.
Доходи (у широкому розумінні) — грошові надходження, які забезпечують фінансування видатків; (у вузькому розумінні) — надходження, які відображають приріст вартості, маючи своїм джерелом основні складові доданої вартості: заробітну плату, прибуток, позичковий відсоток, ренту, непрямі податки.
Доходи як інструменти фінансової сфери класифікують за трьома ознаками:
1. За стадіями формування розрізняють первинні доходи — доходи, отримані у процесі первинного розподілу доданої вартості і вторинні — доходи, які формуються внаслідок перерозподілу первинних доходів.
2. За методами формування виокремлюють продуктивні доходи, тобто доходи від продуктивної діяльності, й доходи від продажу і використання майна, ресурсів, у тому числі фінансових, та певних прав.
3. Стосовно чинного законодавства розрізняють законні доходи — доходи, отримані відповідно до чинного законодавства, і незаконні доходи — доходи, одержані внаслідок порушення законодавства.
Доходи є джерелом видатків суб'єктів фінансових відносин.
Видатки — використання грошових коштів суб'єктами фінансових відносин з метою забезпечення їх потреб.
Умовою самодостатності фінансової системи є забезпечення видатків доходами, що свідчить про раціональне господарювання, ефективну економіку, обґрунтовану державну фінансово-економічну політику.
Матеріальним носієм фінансових відносин є фінансові ресурси.
Фінансові ресурси — сукупність усіх видів грошових засобів, фінансових активів, якими володіють суб'єкти фінансових відносин.
Основною формою фінансових ресурсів є капітал. Однак він не весь має форму фінансових ресурсів. Так, резервний і непрацюючий капітали не належать до них. А фінансові ресурси можуть формуватися не тільки на основі капіталу, а й шляхом залучення та запозичення коштів.
З огляду на суб'єктність фінансових відносин розрізняють централізовані і децентралізовані фінанси.
Централізовані фінанси. Економічні грошові відносини, що опосередковують формування і використання фондів грошових засобів держави, які акумулюються в державній бюджетній системі та урядових позабюджетних фондах.
Децентралізовані фінанси. Це грошові відносини, що опосередковують кругообіг грошових фондів підприємств.
Фінанси є елементом грошових відносин, тобто не всі грошові відносини можуть бути фінансовими. Це означає, що за змістом і функціями фінанси відрізняються від грошей. Якщо гроші є загальним еквівалентом (інструментом вимірювання вартості, обміну товарів, платежу тощо), то фінанси — інструментом розподілу та перерозподілу ВВП і НД, знаряддям формування і використання фондів грошових коштів, а також регулювання цих процесів.
Призначення фінансів полягає у формуванні фондів грошових коштів, контролі за їх використанням у всіх ланках економіки з метою забезпечення потреб фізичних осіб, суб'єктів підприємництва, державних структур, суспільства загалом, а також здійснення їх діяльності достатньою кількістю грошових коштів.
Моделі фінансових відносин. У суспільстві існують різні моделі фінансових відносин, основою яких є специфічна схема розподілу і перерозподілу внутрішнього продукту, а також особливі роль і місце держави у суспільстві. На цій основі виокремлюють дві ознаки, за якими характеризують моделі фінансових відносин: за послідовністю розподілу ВВП; за рівнем державної централізації ВВП. Вони взаємопов'язані, кожна модель може характеризуватися з точки зору цих двох ознак. Загалом у суспільстві за послідовністю розподілу ВВП виокремлюють фінансову модель ринкової і фінансову модель адміністративної економіки.
» следующая страница »
1 ... 339 340 341 342 343 344345 346 347 348 349 ... 452