НАУКОМІСТКІСТЬ - один із показників виробничої діяльності, що характеризує внесок науки в будь-який вид продукції. Наукомісткість відображає ступінь наукового забезпечення і використання у виробництві науково-дослідних і дослідно- конструкторських розробок (НДіДКР). Визначається в грошовому вираженні як економічна пропорція (співвідношення) між НДіДКР і виробництвом. При визначенні наукомісткості існують два підходи: наукомісткість конкретних видів продукції та нау- комісткість виробництва (підприємства, об’єднання, галузі). Показником наукомісткості є питома вага витрат на НДіДКР у ціні продукції (на одиницю продукції). Додатковими показниками наукомісткості можуть бути: чисельність науковців у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу підприємства (об’єднання) або вартість виробничих (основних) фондів наукових підрозділів у загальній вартості основних фондів підприємства (об’єднання).
НЕРИНКОВИИ СЕКТОР - галузь народного господарства, який охоплює фундаментальну науку, охорону здоров’я, освіту, культуру і мистецтво, охорону природи тощо. В умовах ринкової економіки забезпечується збереження державної підтримки галузей цього сектора. У максимальній мірі використовуються недержавні суспільні кошти на утримання і розвиток його установ і організації. Комерціалізація діяльності деяких галузей не- ринкового сектора здійснюється на основі чіткого законодавчого розмежування статусу комерційних і некомерційних організацій.
ОЛІГОПОЛІЯ (від гр. о%оз - малий, незначний і роіео - продаю) - групова монополія, тобто панування на ринку або в якій- небудь галузі господарства невеликого числа великих підприємств (фірм), що ведуть між собою переважно цінову конкуренцію.
ОЛІГОПСОНІЯ (від гр. oligos - малий, незначний і opsonia
- закупівля) - монополія на ринку покупців певного виду товару. Зазвичай супроводжується обмеженням закупівель і зниженням ціни з метою зниження доходів продавців.
ОРЕНДА (від лат. аrrendare - віддавати в позику) - наймання фізичною або юридичною особою майна в тимчасове користування за певну плату.
ОФЕРТА (від лат. offertus - запропонований) - офіційна письмова пропозиція продавця, направлена потенційному покупцеві, про продаж партій товару на визначених умовах. Фірма або особа, яка послала таку пропозицію, називається оферентом. У міжнародній торговельній практиці розрізняють два види оферти: тверду й вільну. Вид оферти оформляється відповідним написом.
Тверда оферта - письмова пропозиція експортера на продаж певної партії товару, надіслана оферентом одному можливому покупцеві, із зазначенням строку, протягом якого експортер є зв’язаним своєю пропозицією і не може зробити аналогічну пропозицію іншому покупцеві. Неотримання відповіді від імпортера протягом установленого в оферті строку рівнозначно відмові імпортера від укладення угоди на запропонованих умовах і звільняє експортера від зробленої ним пропозиції. Тому, перш ніж послати тверду письмову пропозицію покупцеві, експортер часто погоджує з ним заздалегідь окремі умови майбутньої угоди.
Вільна оферта - письмова пропозиція експортера, надіслана одночасно на ту саму партію товару декільком можливим покупцям. Вона не встановлює строків для відповіді, тому не зв’язує оферента своєю пропозицією. Згода покупця з умовами, викладеними в такий оферті, підтверджується його твердою контрофертою. Вільна оферта в торгівлі машинами й устаткуванням застосовується досить рідко. Оскільки експортери не можуть орієнтуватися на вільний ринок, їхня виробнича діяльність будується з урахуванням конкретного попиту. Оферта широко застосовується в комерційній практиці.
ОЦІНКА ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ПРИ ПРИВАТИЗАЦІЇ. Оцінку вартості майна перетвореного державного підприємства здійснює комісія з роздержавлення або приватизації в порядку й на умовах, установлених законодавством. Оцінка провадиться виходячи з наявності й фактичного стану майна, які визначаються за результатами інвентаризації і відповідно до реально існуючих цін. До складу оцінюваного майна включаються основні й оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. При визначенні оціночної вартості майна враховуються: фінансовий і економічний стан підприємства, його права на результати інтелектуальної діяльності, конкурентоспроможність і попит на випущену продукцію (надавані послуги), рентабельність виробництва, перспективи розвитку й зміни економічних показників та інші фактори.
» следующая страница »
1 ... 117 118 119 120 121 122123 124 125 126 127 ... 224