Комплексні показники характеризують сукупність кількох властивостей виробів (зокрема, витрати, пов’язані з їх розробкою, виробництвом і експлуатацією, наприклад, собівартість (у розрахунку на 1 годину роботи) і строк служби технічного пристрою [105]. Прикладом комплексного показника якості продукції може слугувати коефіцієнт готовності виробу К, що характеризує дві властивості виробу — безвідмовність і ремонтопридатність (показники надійності):
к = Т/(Т+Т), (1.1)
де: Т — наробок виробу на відмовлення (показник безвідмовності);
Тв — середній час, необхідний для усунення відмовлення, який розраховується за формулою:
Т = Т + Т , (1.2)
в п у ’ ' '
де: Тп — середній час, що витрачається на пошук відмовлення;
Ту — середній час, необхідний для усунення відмовлення.
Тоді показник Тв щодо Кг є одиничним, а щодо Тп і Ту — комплексним.
Комплексні показники поділяють на групові, інтегральні й узагальнені.
Групові показники якості характеризують певну групу властивостей продукції.
Інтегральні показники якості відображають співвідношення сумарного корисного ефекту від експлуатації чи споживання продукції та сумарних витрат на її створення і експлуатацію чи споживання. Вони використовуються для оцінки доцільності постановки даного варіанта продукції на виробництво або подальшої експлуатації з урахуванням зростаючих витрат на технічне обслуговування і ремонт. Інтегральний показник визначається за формулою[105]:
(1.3)
І = Е / Зс + Зе,
де: Е — корисний річний ефект від експлуатації продукції, виражений у натуральних одиницях;
Зс — сумарні капітальні витрати на створення продукції, грн.;
Зе — сумарні експлуатаційні (поточні) витрати, грн.
Формулу (1.3) можна застосовувати для продукції, термін служби якої не більше 1 року. Якщо він становить більше 1 року, то сумарні витрати на створення продукції (З) повинні бути приведені до останнього року служби продукції шляхом застосування нормативного коефіцієнта ефективності капітальних вкладень (Ен). Поряд з інтегральним показником якості продукції може застосовуватись величина, обернена йому — питомі витрати на одиницю ефекту:
(1.4)
У = Зс + Зе / Е.
Показник, за яким приймають рішення оцінювати якість продукції, називається визначальним.
Для порівняльного аналізу використовують не показник, а рівень якості.
Під рівнем якості продукцїїрозуміють відносну характеристику якості продукції, засновану на порівнянні значень показників якості продукції, які оцінюємо за базовими значеннями відповідних показників [25, 100].
Відносна характеристика якості продукції, яка ґрунтується на співставленні значень показників, що характеризують технічну досконалість оцінюваної продукції, з відповідними базовими значеннями, називається технічним рівнем якості [25, 100].
Під базовим значенням показника якості продукції розуміють значення показника якості продукції, прийнятого за еталонну величину (основу) при порівняльній оцінці її якості. Для оцінки
названих рівнів якості використовують дані технічного та економічного значення. При співставленні зразків вітчизняної і зарубіжної продукції нерідко доводиться обмежуватись технічним рівнем, оскільки економічні показники закордонної продукції, як правило, не відомі. Тому поняття технічного рівня виробів за своїм змістом вужче від якості, позаяк охоплює сукупність лише техніко- експлуатаційних характеристик.
Залежно від призначення продукції критерії рівня якості можуть бути різні. Під оптимальним значенням показника якості продукції розуміють значення, за яким досягається або найбільший ефект від експлуатації продукції при заданих витратах на її створення і експлуатацію (споживання), або заданий ефект при мінімальних витратах, або найбільше співвідношення ефекту до витрат [25, 100]. Критерієм оптимальності рівня якості продукції може слугувати комплексний інтегральний показник якості продукції. Чим більше значення цього показника, тим вищим є корисний ефект, що отримується на кожну гривню витрат.
» следующая страница »
1 ... 5 6 7 8 9 1011 12 13 14 15 ... 148