д) принцип обов’язковості — визначає законодавчий характер стандартизації, тобто стандарти й інші нормативні документи мають обов’язковий характер, їх повинні дотримуватися всі підприємства і організації, незалежно від форм власності.
На основі зазначених принципів стандартизації була сформована система її методів. Розглянемо їх перелік.
Уніфікація — найбільш поширений та ефективний метод стандартизації, який передбачає приведення об’єктів до однорідності на основі встановлення раціонального числа їх різновидів. Основою уніфікації є систематизація та класифікація. Систематизація — це поділ предметів, продукції, явищ чи понять у визначеному порядку та послідовності, які утворюють чітку систему, зруч- нудля використання (наприклад, періодична система Менделєєва, Міжнародна система одинць фізичних величин — СІ, Державна система стандартизації і под.). Класифікація — це розподіл предметів, продукції, явищ чи понять за групами, розрядами, класами залежно від їх загальних істотних ознак (наприклад, класифікація товарів народного споживання, класифікація харчових продуктів, Державні класифікатори України тощо). Найбільш елементарним видом уніфікації є симпліфікація — усунення невиправданої різноманітності одноіменних об’єктів шляхом простого скорочення кількості їх різновидів до технічно та економічно необхідної з погляду задоволення нагальних потреб суспільства.
Розрізняють такі види уніфікації, як типорозмірна, внутріш- ньотипова і міжтипова. Типорозмірна уніфікація здійснюється у виробах однакового функціонального призначення, які відрізняються один від одного числовим значенням головного параметра. Внутрішньотипова уніфікація здійснюється у виробах однакового функціонального призначення, що мають однакове числове значення головного параметра, але відрізняються конструктивним виконанням складових частин. Міжтипова уніфікація здійснюється у виробах різного типу і конструктивного виконання.
Рівень уніфікації виробів або їх складових визначається за допомогою системи показників, із яких обов’язковим є коефіцієнт застосування на рівні типорозмірів. Під коефіцієнтом застосування розуміють відношення кількості запозичених, купованих і стандартизованих типорозмірів до загальної кількості типорозмірів виробу:
Діт=[(и-и0)/и]-100%, (1)
де: п — загальна кількість типорозмірів виробу;
п 0 — кількість оригінальних типорозмірів.
Агрегатування - метод стандартизації, який полягає у створенні виробів шляхом компонування їх з обмеженої кількості стандартних та уніфікованих деталей, вузлів і агрегатів, що мають геометричну і функціональну взаємозамінність.
Типізація — метод стандартизації, спрямований на розробку типових конструктивних, технологічних, організаційних та інших рішень на основі загальних технічних характеристик для деяких виробів, процесів, методів управління.
Спеціалізація — сукупність організаційно-технічних заходів, спрямованих на створення виробництва чи підприємства з реалізації однотипної продукції в масовому чи великосерійному масштабі з використанням оптимальної технології за мінімальної собівартості й найкращої якості.
При створенні продукції та в ході розроблення нормативних документів на об’єкти стандартизації використовують такі форми, як комплексна та випереджувальна. Комплексна стандартизація забезпечує взаємозв’язок і взаємозамінність суміжних галузей зі спільного виробництва готового продукту, який відповідає вимогам державних стандартів. Для неї характерні три головних методичних принципи—системність, оптимальність і плановість. У сучасних умовах важливими є розробка і реалізація програми комплексної стандартизації, що являє собою плановий документ, який містить оптимальну сукупність нормативних документів, строки проведення робіт, перелік заходів та склад виконавців. Випереджальна стандартизація полягає в установленні у стандартах перспективних норм і вимог до продукції, які, згідно з прогнозами, будуть оптимальними в майбутньому. Це необхідно для того, щоб під час виробництва нової продукції її технічний рівень та якість не поступалися кращим світовим зразкам. При цьому особлива увага приділяється розробці та впровадженню оптимальних показників якості, визначення яких має провадитися на основі прогнозування. Прогнозування може бути короткостроковим (до 5 років), середньостроковим (5—15 років) та довгостроковим (більше 15 років). Випереджальні стандарти, як правило, створюються на основі науково-дослідних, дослідно-конструкторських і дослідно-технологічних робіт.
» следующая страница »
1 ... 4 5 6 7 8 910 11 12 13 14 ... 82