Правові аспекти діяльності Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції
Конституція України є основоположним законом України, який містить в собі правові норми, що лежать в основі аграрного права і аграрного законодавства. Положення Конституції України визначають права, свободи та обов’язки людини і громадянина, що повною мірою поширюються і на селян як працівників сільського господарства. Через систему правових інститутів і галузей права вона забезпечує здійснення права державної і приватної власності на засоби і продукцію сільськогосподарського виробництва, окреслює основні засади діяльності колективних і державних сільськогосподарських підприємств і громадян, які займаються сільським господарством [1].
У ст. 41 закріплено три форми власності: державна, комунальна і приватна. На підставі цієї правової норми здійснюється право повного господарського відання державними сільськогосподарськими підприємствами.
Згідно з ст. 43 Конституції кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; ст. 45 гарантує всім, хто працює, право на відпочинок.
Основні трудові права і обов’язки працівників визначає Кодекс законів про працю. У ст. 2 конкретизується конституційне право громадян України на працю, на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державного мінімального розміру, включно з правом на вільний вибір професії, роду занять і роботи, що забезпечується державою [5].
За умов ринку державні сільськогосподарські підприємства мають пристосуватись до нових взаємовідносин із споживачами сільськогосподарської продукції, постачальниками техніки, мінеральних добрив, інших матеріально-технічних ресурсів, з підприємствами та організаціями, а також із громадянами. Якщо принципам планово-регулювальної економіки відповідали командно-адміністративні методи управління, жорсткий централізм, то принципові товарно-грошових відносин притаманні економічні методи управління, господарська самостійність підприємства та його керівника, свобода маневру, підвищення ролі власника майна і трудових колективів у розв’язанні виробничих і соціальних питань підприємства.
Основні принципи управлінської діяльності на підприємствах незалежно від форм власності закріплено в Господарському Кодексі України. Згідно цього Кодексу діяльність підприємств регулюється Статутом підприємства. Статут ВДСДС с. Агрономічне прийнятий Комітетом Вінницької районної Ради народних депутатів 24 жовтня 1995 року [2].
Кожен з учасників господарських відносин (власник і трудовий колектив) повинен знати, яка частка майнових і соціальних благ, одержаних унаслідок аграрного виробництва, має належати державі як власнику землі і майна, а яка — колективу, завдяки праці якого досягнуто кінцевих результатів, певного економічного ефекту. Це досягається завдяки справедливим пропорціям розподілу одержаних результатів між власником і колективом, забезпеченню еквівалентного обміну між сільським господарством і промисловістю, пільговими податками, інвестиціями і кредитуванню.
В державному підприємстві структура виробництва і система органів управління утворюється власником і трудовим колективом у межах їх компетенції.
Відповідно до Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати. Порядок самоврядування трудового колективу встановлюється самим колективом і закріплюється в статуті підприємства. Створена на принципах самоврядування з участю уповноважених представників власників, структура виробництва і управління відображає їх інтереси з питань організації виробництва і соціального розвитку [2].
Відповідні правові акти мають своїм завданням врегулювати суспільні відносини з питань оплати праці. Верховна Рада України 24 березня 1995 р. прийняла Закон «Про оплату праці». Сьогодні ці взаємовідносини регулюються зазначеним вище Кодексом законів про працю [12].
» следующая страница »
1 ... 59 60 61 62 63 6465 66 67 68 69 ... 111