Основи менеджменту

Ключовою складовою продуктивності є якість.

Менеджери вирішують, якими повинні бути цілі в галузі продуктивності організації. Менеджери вирішують, які методи одержання продукції будуть використані в організації. Менед­жери вирішують, які форми стимулювання будуть застосовува­тися в організації для того, щоб зацікавити робітників у підвищенні продуктивності.

4.              Практична реалізація. Управлінські рішення, як би добре вони не були обґрунтовані з точки зору теорії і підкріплені дослідженнями, це лише ідеї, думки. А мета управління - це виконання реальної роботи реальними людьми. Рішення є успіш­ними тоді, коли вони реалізуються практично, результативно і ефективно, перетворюються в дію [10].

На нинішньому етапі розвитку створюється велика кількість нових організацій. Нова організація сучасного промислового або сільськогосподарського виробництва повинна відповідати таким вимогам:

-                 невеликі організаційні підрозділи з невеликою кількістю працівників, але вони повинні мати більш високий, ніж раніше, кваліфікаційний і освітній рівні;

-               небагато рівнів управлінської ієрархії;

-              бригадні організаційні структури;

-              орієнтація виробництва на обслуговування споживача;

-              гнучкий, який може швидко змінюватись, асортимент продукції;

-              мінімум запасів і гнучкі виробничі системи;

-                більш високий рівень виробництва і якомога менші його витрати.

Нові виробничі організації виробництва повинні будуватися на таких принципах:

1.              Не можна будувати організацію до здібностей наявних людей: її потрібно будувати як інструмент для досягнення чітко визначеної мети і підбирати людей, здатних забезпечити досяг­нення цієї мети.

2.              Принцип єдиноначальності: жодна людина не повинна звітуватися більш ніж одному керівнику і повинна одержувати накази тільки від одного керівника.

3.              Принцип спеціалізації у сфері управління: всі дії, які регулярно повторюються, слід твердо розподіляти між працівни­ками апарату управління і не дублювати їх.

4.              Принцип діапазону управління: рекомендується мати не більше 6-12 підлеглих.

5.              Постійне обмеження числа ієрархічних щаблів у структурі організації (чим більше підприємство, тим складніше ним управ­ляти).

6.              Принцип делегування повноважень: керівник ніколи не повинен сам робити те, що може зробити його підлеглий.

Сучасні менеджери повинні знати, що в рамках нового управлінського мислення будь-яка виробнича система розгляда­ється як соціотехнічна. Вона складається з двох підсистем: а) технічної, до якої входять не тільки машини, верстати, обладнан­ня, всі види технологій, а й управлінські знання, організаційні структури, методи планування, організація робочих місць та рівень кваліфікації та підготовки робочої сили, технологічні прийоми та навички роботи; б) соціальної, яка містить усі форми морального та матеріального стимулювання праці, стиль управ­ління, участь робочих і службовців у процесі прийняття рішень, створення кар’єри та просування по службі, організаційну культуру та ін.

Таким чином, усі проблеми повинні вирішуватися в рамках єдиної соціальної системи.

4.3.   Внутрішнє середовище організації

 

« Содержание


 ...  90  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я